Відбуваючи черговий бан у мережі Фейсбук (30-денний, до речі), зайшла у ФБ, де мене зустріла пасторальна замальовка зі змістом «МИ ЗА МИР!».
Чуваки, ви навіть не уявляєте, наскільки сильно Я за мир! Якби думка українців і моя зокрема щось важила в цьому конфлікті, війна б не почалася взагалі. От тільки фішечка – я за мир, а не за імітацію миру. Бо імітація миру – то гірше за імітацію оргазму.
По-перше, імітація оргазму – то дійство, яке в принципі стосується двох. По-друге, як правило, то є взаємовигідна угода. І метою тої угоди є продовження стосунків, які вже склалися.
Імітація миру – то дійство, спрямоване на велику кількість людей. І так само, як ті картинки, за які нас банять, є пропагандою самозахисту і демонстрацією наших настроїв, так само імітація миру є елементом пропаганди. Будь-хто з рашистів заходить на сторінки українського сегменту й переконується, що вбивати українців – правильно, бо вони від того щасливі, з котиками, собачками й квіточками! Імітація миру, як і імітація оргазму – вимога продовжити ті стосунки, які склалися. Політика Фейсбуку – то не пропаганда миру, то пропаганда знищення нашої нації.
Але – здається, Марку буде приємно, якщо ми вмремо МОВЧКИ…
P.S.
Я оцей текст ще не встигла ніде опублікувати, мій бан ще не закінчився, а служба підтримки прислала нове повідомлення про коменти, які не відповідають політиці ФБ…
Цікаво, мене коли-небудь випустять на свободу? Чи свобода – то привілей виключно свинособак?
