Рік тому ми активно спілкувалися з дівчиною, яка була у самому центрі московських протестів проти Путіна та за демократичні вибори в Думу. Вона розповідала, з чого починалися акції на Болотній в грудні 2011 року, як люди не розходилися та як підтримували дисципліну серед протестантів російські праві.
«Поки з нами були праві, в нас був порядок, ми знали — куди рухатися та що робити, та відчували себе під захистом. Їх військова дисципліна дуже стримувала весь бардак. Першими влада почала пакувати саме правих — їх просто вибили: когось посадили, когось купили. І після цього почалася анархія та загасання протестного руху».
Наші українські праві були направляючою силою Майдану. Вони самі не люблять про це казати, але створення Самооборони, ПС та інших силових захисних структур — це заслуга правих, які з початку 90-х цілеспрямовано займалися патріотичним вихованням дітей та підлітків, проводили тренування, водили в гори, розказували нашу героїчну історію.
Була б перемога Майдану, якщо б не наші українські праві? — Ні. Я впевнена.
Багато хто, хто пішов добровольцем навесні 2014 року в АТО, були вихованцями таких правих об'єднань.
Недарма Лавров нещодавно верещав про «українських екстремістів» в Білорусі — вони досі бояться наших правих. Тому на них вішають ярлики «фашистів» більше всіх.
Тому зараз в Україні створюють різних кишенькових правих — організації, альянси, дружини. Хто має правих — той перемагає.
Хай правий рух залишається чесним, ідейним та непідкупним. Хоч частина його.
Одне знаю — наших справжніх правих українців в Білорусі нема. Всі на Донбасі. Нам своє захищати треба, а білорусам — виховувати своїх націоналістів.
