Якось у грецькій марині вранці я спостерігала таку картину: на яхті під британським прапором капітан вискочив на палубу, за ним його команда — пара хлопців. Капітан підняв свій Union Jack вище, віддав йому честь, всі постояли десь півхвилинки. Та потім всі пішли по своїх справах.
По перше — Прапор, потім — життя.
Це не був Queen"s Birthday, ні будь яке свято. Це був звичайний ранок звичайного дня.
Мій Стас каже, що британці по всьому світу часто підіймають прапор вранці. Їх ніхто не змушує робити це. Для них він — гордість. Без пафосу. Лише — повага до своєї країни. Повага — кожен день.
Тому, шановні, з Днем Прапора України.
Хочу, щоб ми всі кожен день пам'ятали, що наш Прапор — це не просто жовто-блакитна тканина, яка позначає країну. Це символ нашої нескореності. Нашої боротьби. Нашої Свободи, за яку ми платимо кожен день дорогою ціною.
І щоб ми пам'ятали про це кожен день.
UPD Коли вже я написала це та виставила на fb, у френд-ленті мені зустрівся пост з цією світлиною — це севастопольці вийшли на набережну вчора ввечері у жовто-блакитному одягу, щоб привітати всіх нас з Днем Прапора України. Це — дійсно самовідданий вчинок.
