З різним ступенем жаху, ступору, подиву, розчарування та депресії дізнався про наявність прихильників ниЗенького серед друзів і знайомих. Але правди ніде діти. Ми не на г+г, треба визнавати. І за Зе і його, вибачте на слові, партію голосували не тільки каліровані Зебіли й укушені голобородькою, але й інші, досить різні люди. З різним рівнем доходів, освіти, статків тощо. Їм іще доведеться або скуштувати повне меню «чорт криворізький зелений, притрушений» з купою підлив і приправ кухні богдан-коломойський-разумков-дубінський, або вислухати мої «вибачте, далекоглядні мої. Я був неправий».
Але от для інших, а особливо — для любителів простих рішень і тих, кому слова порохобот виявилося замало і вони перейшли на образливіше «порохососка» і т.ін. — є пара-трійка неприємних простих логічних виделок «або-або». Поїхали.
1. Богдан побував на концерті Артура Пірашкова ледь не одразу після обійняття посади дружини Зе голови ОПУ. Досить цинічно — на День Конституції України...
Про що це говорить? Про ледь не моментальні попуски для російського, даруйте на слові, культурного продукту на українському ринку.
Чим це небезпечно для нас із вами? Багато чим — від абсолютно зайвого повторення і закріплення тези «нас пассорілі паліцікі, нам нєчіва дзіліць» та інших адіннаротів до прокладання шляху для інших діячів і рознощиків рускава міра і, трішки пізніше, бізнесу — тобто відвертої викачки грошей з кишень довірливих миролюбних дурних українців. Те, що той чи інший відсоток цих грошей іде на податки до російського бюджету, а звідти — на українську землю градами — те зрозуміти складно, окей. Але питання:
або у голови ОПУ просто поганий смак до культурного продукту і нинішній владі паєбать байдуже до розповсюдження російського лайна за наші гроші, або це сигнал до співпраці (див. обіцяний у грудні 2019 концерт Повалій і ледь не першу «перемогу» ниЗенького — дозвіл Добронравову приїздити в Україну) і ниЗенький в обмін захоче продовжити знімати та продавати свою шнягу туди. Перше — наче не злочин, але й нічого хорошого. Друге ж — відверта зрада і «ліпецька фабрика» ниЗенького (про неї — нижче).
2. Існувала хибна, але досить розповсюджена думка, що Порох і Турчинов мали втекти з України одразу після поразки. Портнов, який не має жодного стосунку до Зе, ледь не відкрито погрожує порохоботам від мала до велика.
Про що це говорить? Про те, що в оточенні ниЗенького є безсоромні й нахабні прибічники досить агресивного реваншу.
Чим це небезпечно для нас із вами? Побачимо.
От тільки порохоботи, Порох і Турчинов — нікуди не зникли. Тобто:
або Пороху немає від чого тікати, і «супер-юрист» Портнов (він же — друг Богдана) відверто брехав або Порох і всі порохоботи (і я серед них) мають такий космічний супер-захист, що навіть злий на весь український світ Портнов ніфіга нам не зробить. Перше говорить про вигадані обвинувачення щодо Пороха і розумові здібності тих, хто у ці обвинувачення вірив або вірить і досі. Друге — просто абсурд, бо захисту ні в кого ні від чого немає. А якщо зелекторат поділяє думку Портнова, то варто такий зелекторат привітати — ви хочете моєї крові, громадянської війни, а отже — не заслуговуєте на жодну повагу, про яку так волали.
3. Коломойський врятував Дніпро у 2014 році.
Про що це говорить? Про те, що він не хотів втратити своє майно, а попутно — врятував Дніпро. Ні більше, ні менше.
Чим це небезпечно для нас із вами? А тим, що ми або сліпо віримо в його святий патріотизм, а потім перевзуваємося на льоту і слід за ним визнаємо війну «гражданскім канфліктам», або визнаємо, що він — егоїстична безжальна шкура, яку цікавить лише свій гаманець, а принципів для нього не існує. Перше говорить про нашу НЕздатність мислити критично і мати власні принципи, друге — про те, що перші особи держави мають дуже безпринципних кредиторів (ляльководів, хазяїв — називайте, як хочете).
Тобто три досить прості, але яскраві приклади, на яких ми бачимо:
- пріоритетом для ниЗенького є боротьба не за Україну, а за повернення рашистів в Україну, або власна кишеня та низькосортні розваги.
- «ставлення до опонентів з повагою» є лише порожнім гаслом, яке грає в одні ворота, за яким криється справжнє ставлення — як до ворогів (16-річна мітингарка за імпічмент з Рівного і дідусь-агітатор з плакатами не дадуть збрехати), і лише час покаже, чи воно спроможеться на здійснення своїх погроз і спровокує / прискорить власну подорож в унітаз історії в Ростов, чи засцить.
- сліпа віра позбавляє принципів, а реальність є дуже неприємною.
І от тоді головне питання: якщо Зеленському можна заводити акторів і артистів заради бабла, якщо його найближче оточення має людей без принципів, а то й відвертих ворогів, якщо заради збереження активів можна надягати маску патріота, а потім за зручної нагоди називати інтервенцію громадянським конфліктом, то чому одна нещасна Ліпецька фабрика була такою гучною «зрадою»? У чому принципова різниця? Що дозволено Юпітеру — не дозволено бику?
Тобто:
АБО
Ліпецька фабрика не була зрадою Порохом принципів, патріотизму та всякого іншого і в описаних вище діях нинішньої влади немає жодних проблем, тільки тоді крики «зрада: ліпецька фабрика!» звучали з вуст ідіотів
АБО
нинішня влада не має принципів, має погані пріоритети та держить зелекторат за дурнів, прикриваючись патріотизмом.
Яка тоді ціна ідей нинішньої влади? Яка ціна її прибічників?
