Пам'ятаєте такий мем?
Він звучав саме російською — если / когда нас кто-то завоюет, он пожалеет об этом. Подавався під різними соусами — від самоіронії до гордості, що вони й тут усіх перегрАють.
Не знаю, чому (можливо, на тлі повідомлень про Ухань і коронавірус), але на днях мені спало на думку, що в умовах апокаліпсису і постапокаліпсису (тобто, коли хтось примудряється пережити всі катаклізми та якось існувати) рівень життя умовного Урюпинська не сильно впаде порівняно з рівнем життя умовного Стокгольма / Філадельфії / Берна. Зрозуміло, що на початкових етапах апокаліпсису «цивілізація» краще вправлятиметься з халепами та труднощами, ніж умовний упирінськ, але якщо він трапиться швидко й однаково потужно скрізь, то падіння рівня життя складе десятки тисяч пунктів для «цивілізації» проти ... пів сотні? пунктів урюпинська — не стане інтернету, телебачення, радіо, продуктів, інфраструктури, життєво важливих послуг. Елементарно — води та світла. Для урюпинців не зміниться майже нічого.
У якомусь сенсі, вони — пристосованіші. Не маючи того всього протягом свого життя і кількох попередніх поколінь, можливо, чуючи лише з пліток, що десь воно таке є, вони нормально обходитимуться без усіх благ цивілізації, на відміну від розніжених європейців.
На додачу, незмінними супутниками будь-якої версії апокаліпсису є насильство, злочинність, феодальний чи рабовласницький устрій та корупція.
Тобто, умовний постапокаліпсис — ще ближчий до реалій прастих людзєй на расіє, він позбавить їх набагато менших елементів «не-апокаліатичного» життя.
АЛЕ
Повернімося до самого мему: ЕСЛИ НАС ЗАВОЮЮТ...
Давайте тверезо дивитися на речі.
КОМУ при здоровому глузді та твердій пам'яті спаде на думку завойовувати оте-во? Хто не знає, що таке раїся і хто такі расіянці? Навіть якщо припустити на якусь секунду, що Китай / США / Європа та інші роззявлять свої ненаситні роти на багатства раісі-ватушки (c), то вони знають, що таке сукупна вартість володіння, і брак тієї ж елементарної інфраструктури ніколи не зробить рентабельним жодне «завоювання».
Згадайте ще один: давайте объявим войну Америке и сразу сдадимся в плен. Тут уже не так войовниче, уже дещо «хитровжарено» (пасконная рус-с-с-ская смікалка!), але вектор — все той же: ВІЙНА.
Росіяни не бачать себе поза війною. По-перше, дуже зручно звинувачувати минулу війну та постійну (сучасну, також!) холодну війну триклятого Заходу проти священої рашки. Навіщо самим напружуватися та створювати й підтримувати інфраструктуру, якусь економіку будувати, якщо можна зручно кивати на диверсії та секретні програми комітету «масон-рептилоїд-300»?
По-друге, вони ВІРЯТЬ у те, що їх хочуть завоювати. А) Китай і так тихою сапою віджимає в них територію, Б) ті політичні умови, в яких вони живуть, нагадують якщо не війну, то її наслідки — окупаційну владу: мінімум економіки, максимум СТРАХУ.
СТРАХ
Їхній рушій — це страх.
Від страху вони нападають.
Від страху їхні правителі панічно відволікають увагу на «зовнішні» подразники.
Від страху і задля його зміцнення вони постійно тиснуть на мозоль «великої перемоги» у страшній і кривавій війні.
Вони марять, що їх хтось завоює, живуть у своєму, вигаданому світі, псуючи при цьому реально і своє життя, і життя своїх сусідів.
Моє щире сподівання/побажання — так це щоб вони вже самі себе, врешті решт, завоювали. Остаточно і безповоротно.
