Мікро-сенсація.
Я дізнався щойно.
А от прибічники тотальної «скопусизації та вебофсайнізації» української науки, гадаю, знали і раніше. Принаймні деякі.
Але мовчали.
Проте зараз декому буде дуже соромно.
Принаймні мало б бути.
І особливо Антону Сененку.
Починаємо драму в чотирьох діях. Запасайтеся попкорном.
Дія перша.
Є така собі Оксана Гавеля, професор Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв (https://bit.ly/2IQJbqo),
яка написала докторську дисертацію під назвою «Трансформація культурних
цінностей обдарованої особистості в сучасному суспільстві». Мету цієї
дисертації вона визначила так: «розробити сучасну квантово-орбітальну
теорію культурології».
Звісно, наші доблесні борці з псевдонаукою не
стерпіли. Антон Сененко, лицар фізичного образу, написав з цього
приводу розгромну статтю «Лептонівна-2. Квантово-орбітальна
культурологія» (https://bit.ly/2GSNrQo). Від «квантово-орбітальної культурології» він, звичайно, каменя на камені не залишив, і самий цей вираз відтоді став мемом.
Дія друга.
Науковий комітет виходить з пропозицією: визначати якість публікацій
українських науковців, включно з гуманітаріями, за ознакою публікації
ними статей у «фаховому виданні, включеному до міжнародних
наукометричних баз Scopus та/або Web of Science Core Collection» (https://bit.ly/2GSvkdr).
Гуманітарії запевняють, що ціла низка авторитетних для них міжнародних
періодичних видань не включені до цих баз, а монографії для них зазвичай
набагато важливіші за статті. Їх за це цькують і висміюють
(провінціали! імітатори! не знають світової науки! не хочуть пропагувати
Україну в світі! — і таке інше).
Той же Антон Сененко у щойно опублікованій статті «Фізики vs лірики. Комедія, що гарантовано стане драмою» (https://bit.ly/2IN85Dy)
енергійно пояснює: «щоб вірно оцінювати науковців країні потрібна
адекватна „лінійка“», і саме таку лінійку обстоює Науковий комітет, який
запропонував «оновлені вимоги до публікації результатів наукової
діяльності». (Які саме вимоги, цитату див. вище — О.П.).
Далі,
згадавши «Лептонних Богів та квантово-орбітальні культурології, що є
класичними псевдонауковими ідіотизмами», Антон Сененко констатує:
«гуманітаріїї не тільки проти вимоги мати хоча б одну міжнародну
перевірену публікацію, вони й не хочуть затвердженого переліку якихось
фахових журналів. (...) От Вам і реформи. От і протидія ним. (...)
Отакий цирк на дроті.»
Дія третя.
Якась добра душа зробила
перелік українських «фахових журналів», які вже включені «до міжнародних
наукометричних баз Scopus та/або Web of Science Core Collection». Серед
цих журналів, зокрема, названий «Вісник Національної академії керівних
кадрів культури і мистецтв» (https://bit.ly/2IQcQvZ), який «індексується у Web of Science (Emerging Sources Citation Index)» (https://bit.ly/2GTz2DF).
Як пояснюється на сайті Clarivate Analytics — Web of Science, "Emerging
Sources Citation Index" is "a new index in the Web of Science™ Core
Collection" (https://bit.ly/2uLxry7).
Не те щоб я міг щось конкретно критичне сказати про цей журнал, але —
ось вам типове українське «фахове видання», яке цілком успішно вийшло на
рівень «міжнародно перевірених публікацій», на радість Антону Сененку і
Науковому комітету.
Дія четверта.
Вирішую я перевірити, а чи
не публікувалася раптом у «Віснику Національної академії керівних
кадрів культури і мистецтв» пані Оксана Гавеля зі своєю
квантово-орбітальною культурологією.
І що ви думаєте?
Публікувалася!
Більше того: у своєму авторефераті (https://bit.ly/2LzwdeC),
який має бути прекрасно відомим Антону Сененку, Оксана Гавеля на с. 34
наводить окремим розділом списку своїх публікацій «Статті в наукових
фахових виданнях України, які включено до міжнародних науково-метричних
баз». А там під номером 20 маємо таку публікацію: «Гавеля О.М.
Методологія дослідження понять „обдарованість“ та „інтеріоризація
культурних цінностей обдарованої особистості“ у працях українських і
зарубіжних учених // Вісник Національної академії керівних кадрів
культури і мистецтв: наук. журнал. Київ : Міленіум, 2014. No 4. С.
17–21.».
Себто: навіть без додаткових пошуків, Антон Сененко просто з
автореферату Оксани Гавелі мусив знати, що в авторки
«квантово-орбітальної культурології» є аж чотири «міжнародно перевірені
публікації» «в наукових фахових виданнях України, які включено до
міжнародних науково-метричних баз», у тому числі принаймні одна в
журналі, індексованому у Web of Science™ Core Collection.
Залишаються два простих питання.
Перше особисте: чому Антон Сененко, активно обстоюючи проект Наукового комітету, забув повідомити і членів НК, і громадськість, що індексація у Web of Science™ Core Collection виявилася не панацеєю проти української псевдонауки, а гарним притулком для української квантово-орбітальної культурології?
Друге загальне: чи наважиться тепер хтось із членів Наукового комітету повторити їхню колективну заяву, що публікація у «фахових журналах», включених «до міжнародних наукометричних баз Scopus та/або Web of Science Core Collection», є гарантією якості публікації і має бути завідомо оцінена (зокрема і кількісно, в «балах») на порядок вище, ніж публікація у будь-якому виданні, не включеному до цих наукометричних баз?
А про проект Наукового комітету тепер можна сказати хіба словами класика: «Наделала синица славы, а моря не зажгла».
27.05.2018
Оригінал тут: https://www.facebook.com/oleksiy.panych/posts/1670...
