Першим правилом реформування української науки має бути старий лікарський принцип primum non nocere ("насамперед не нашкодити"; зазвичай приписують Гіппократу).
Другим правилом реформування української науки має бути послідовне врахування закону еволюційного відбору: survival of the fittest ("виживає найпристосованіший").
Хто в науці найкраще пристосований для адаптації до бюрократичних, адміністративно-командних впливів? Насамперед це "адміністратори від науки", які далеко не завжди бувають "за сумісництвом" ще й провідними науковцями (радше ні, хоча бувають і винятки; серед останніх є окрема група "гарних науковців, але поганих адміністраторів"). Крім них, це формалісти, імітатори і фальсифікатори — адже будь-які формальні вимоги тим легше задовольнити формально, чим менше при цьому думаєш про зміст власної наукової праці.
З поєднання цих двох засадничих принципів, чітко випливає простий висновок: у реформуванні науки слід насамперед відкинути адміністративні методи, оскільки від будь-якого застосування до науки адміністративно-командних важелів управління найменше страждатимуть псевдонауковці, найбільше — справжні науковці.
Можу тільки мріяти, щоб про це постійно пам'ятали і керівники МОН, і члени Наукового комітету.
19.05.2018
Оригінал тут: https://www.facebook.com/oleksiy.panych/posts/1662...
