Зеленський — це передусім результат відкладання неприємних рішень «на потім». Інформаційний простір сьогодні — це кислота, яка дуже швидко і безжально проявляє в першу чергу недороблене.
Закон про колаборантів, судова реформа і реформа правоохоронних органів, незалежність органів держбезпеки і захищеність тих співробітників, які захищають суверенітет і інтереси держави, змушують її поважати і рахуватися з нею по-справжньому всіх ворогів і недоброзичливців від свавілля президента-ідіота, продажних політиків, колаборантів та відвертих ворожих аґентів впливу — це було кинуто в недоробленому стані на стадії навіть не заготовок, а на рівні ідеї. Бо все у світі починається з ідеї. На першому етапі становлення будь-якої країни спочатку люди витрачають сили, розум і своє життя за ідею, а вже зі свого боку держава має під те підвести організаційно-правове забезпечення.
Легалізувати цих людей та за допомогою механізму гарантій стати на їхню сторону.
Швидко.
В умовах війни — миттєво.
Суд має за допомогою закону ставати на бік справедливого захисту інтересів суспільства і жорстко давати по руках негідникам, а не брати з їхніх рук.
Вибачте мені за срані банальності, мене самого від них вже страшенно нудить.
Але всі ці невивчені уроки, всі заметені сьогодні під килим подалі від очей проблеми перетворюють тут і зараз власне життя на МІННЕ ПОЛЕ.
Час летить так, що НА ПОТІМ вирішення проблем відкладати вже ніколи.
Просто тому, що «потім» ГАРАНТОВАНО виявиться зовсім не таким, яким ви його прогнозуєте собі сьогодні.
Кожна відкладена проблема перетворюється на бомбу з токсичними відходами, тиск всередині якої лише збільшуватиметься, і збільшуватиметься стрімко і непрогнозовано.
Україна пережиила два Майдани саме тому, що сама себе вперто продовжувала заміновувати кожного разу, відмовляючись жорстко закріплювати завойовані позиції і проводити санацію державних інституцій. 
Так, не без «братської» допомоги від росії, яка ніколи не скупилася на підкуп мразоти, що живе одним днем і думає спинним мозком. Бо те, чим вважає росія Україну для себе, не залишає Україні жодних шансів в разі поглинання.
Ще раз: ЖОДНИХ.
І справа сьогодні вже не в пошуку чергового лідера.
Справа в негайному пошуку і напрацюванні точок згоди серед небайдужих і патріотичних громадян, які є навіть серед прихильників Зеленського.
Час негайно починати розгрібати стіни зі сміття у стосунках і зосереджуватися на головному, що нас об'єднує. Посваритися ще не раз встигнемо, це ж не проблема.
Бо Україна стрімко летить до прірви. Бо ті, хто сподівався Україну захопити за допомогою Януковича, тепер вирішили більше нікого в полон не брати. Просто знищити фізично.
А територію і майно розділити з сусідами.
Іншого «рєшєнія українскава вапроса» ані кремль, ані його агенти в українській владі більше не мають.

І так, панове, знову бачите до болю і до крові знайомі виклики? Вітаю. Ми знову пройшлися по нашому ж власному колу і повернулися туди, звідки стартували.
Тільки ставки цього разу самі собі зробили ще вищі.