Отже.
2014 рік.
росія домовилася з Туреччиною про будівництво «Турецького потоку» і «Турецького газового хабу», через який газпром розраховував постачати газ в обхід України, наповнюючи цей хаб будь-яким об'ємом палива.
Однак Туреччина висунула додаткові вимоги:
1. 10 відсотків знижки на абсолютно весь обсяг газу, який росія планувала постачати цим шляхом;
2. право перепродувати його як турецький газ;
3. ексклюзивне право першочергово викупати всі обсяги газу ще на кордоні.
Газпром навідріз відмовився по всіх пунктах.
А тому у 2015 році Туреччина заявила, що замість чотирьох ниток газогону буде дві, а про газовий хаб газпрому можна забути. Одна з двох ниток газогону призначалася виключно для внутрішнього турецького ринку замість «Балканського коридору» (для гарантії Ердоган змусив газпром розібрати частину вже зведених на південних Балканах газотранспортних потужностей, про що страшенно шкодувала Сербія), а друга — чисто транзитна, на стандартних для Туреччини транзитних умовах.
І ще обов'язкові дві умови: газогон по дну Чорного моря росія має прокласти
а) ВИКЛЮЧНО в суворій відповідності до міжнародно визнаних кордонів України (Ердоган не хотів для себе зайвих проблем), і
б) повністю за власний рахунок.
Шо робить далі росія?
Різко активізує бойові дії в Сирії проти сил, підтримуваних Туреччиною, на територіях, де Туреччина має свій стратегічний інтерес. В цей час відбувається те саме пам'ятне збивання російського військового літака турецькими винищувачами і помідорно-ринкова війна.
Фактично, росія почала бійню в Сирії саме з метою змусити Ердогана погодитися з прокладанням тих двох ниток «Турецького потоку», в яких їй було відмовлено. Але кремль в Сирії отримав епічний погром.
І ось 2022 рік. Знову перемовини «про створення хабу». Проте наразі йдеться вже про знижку для Туреччини не у 10%, а мінімум у 25% (насправді чутки ходять про 30 і вище). А оскільки газпром через санкції втратив право продавати газ в Європі від власного імені, Туреччина тріумфально отримує бажані умови придбання російського газу на кордоні.
А сьогодні в телефонній розмові Ердоган поставив ультиматум Путіну, вимагаючи виконати укладену у 2019 року в Сочі угоду про де-факто капітуляцію росії перед Туреччиною в Сирії, і невідкладно прибрати курдів на півночі Сирії на глибину не менше, ніж 30 км від турецького кордону. Тобто підтверджено, що безглузда війна за додаткові дві нитки «Турецького потоку» путіним Ердогану остаточно програна.
А ще тоном, що не терпить заперечень, «висловив сподівання» на безперешкодне і безпечне продовження вивозу з українських чорноморських портів не тільки зерна, а й інших, будь-яких комерційних вантажів. Ну і побажав якомога швидше припинити війну в Україні, бо «світ стрімко змінюється, як і ролі деяких гравців у ньому, і дехто може за цими змінами просто не встигнути».
Безповоротно викинуті епічні гроші на безглузді та непрацюючі газогони, на війни в Сирії та Україні. Втрачений європейський нафтогазовий ринок в купі з тотальним погромом на азійському та східному. Публічний погром міфів про російську армію та військові технології. Міжнародна фінансова та промислова ізоляція. Статус країни-террориста. Початок руйнування внутрішньої інфраструктури. Галопуюча демографічна криза, посилена війною. Сповзання в безнадійну залежність від Китаю.
Розкажіть мені ще про стратегічний геній путіна. Ага.
