Менше відсотка жителів росії визнають українців окремою національністю.
Традиційною нормою, фундаментальним стереотипом для російського суспільства є здебільшого вважати українців «помилково-парадоксальною гілкою неповноцінних росіян», для якої потрібно завжди тримати надійно перекритими шляхи до будь-якої модернізації.
Бо за офіційно встановленими російськими правилами природне право на модернізацію мають в першу чергу «вєлікоросси». А «решта нєдолюдєй» — за залишковим принципом і виключно після підтвердження лояльності.
Ілюзія багаточисельності та багатогранності «рускіх» , які офіційно завжди ділилися на «рускіх вищого ґатунку» (вєлікороси) і «неповноцінних» (українці та білоруси, варті хіба що служити таким собі наповнювачем «общєрусской» провінції під наглядом і контролем «вєлікороссов»), завжди було і є фундаментом офіційно погодженого національного самоусвідомлення росіян в світі.
Офіційно росіяни ніколи ні в чому не винуваті, а кожна жертва російської агресії зобов'язана сама відповісти на питання про свою власну провину перед росією. Найпопулярніша відповідь пересічного росіянина про причини нападу на Україну: «а ви нє думалі, пачіму расія ВИНУЖДЄНА била напасть? а што єта ви там у сібя на майданах устроїлі?»
Щодо класично російських способів контролю «національного питання» — для росіян завжди за замовчуванням було встановлено режим презумпції невинуватості. Не тільки намагання спротиву російському шовіністичному тиску, а навіть лише прагнення до модернізації поза полем російського впливу миттєво росією таврувалися, тавруються та тавруватимуться «нацизмом».
Війну проти України веде не путін чи кремль. Війну проти України веде РОСІЙСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО. І годі вже ілюзій.
Це лише чергове нагадування про те, за що вчергове в історії воює Україна проти московитів: за право на фізичне існування українців. І за одно білорусів, між іншим, хоча більшість білорусів навряд чи так вважають. Принаймні вони мовчать.
А росіян, як ми їх з величезною повагою продовжуємо називати, не змінить ніщо. Чому? Це окрема велика тема.
