Санкції США надійно закривають для Росії майбутнє. Проте вони не мають миттєвого ефекту, якого вимагає наразі Україна.
Санкції США покликані одночасно максимально зберегти гроші закордонних інвесторів включно з запланованими прибутками, і при цьому закрити шляхи для нових інвестицій і технологій в Росію.
Передусім щоб відновити порушені Росією правила цивілізованого співіснування. Це головна функція США, а Україна і досі грається в «корисну корупцію» та «не чіпайте наші традиції».
В цьому ми якраз граємо ЗА Росію і ПРОТИ цивілізації. Нажаль.
США діє за правилами цивілізованого світу, від інтеграції до якого ми так вперто ухилялися майже всі роки після відновлення незалежності, обравши легкий шлях прикрашання свого «оригінального» совкового економічно-ментального велосипеда жовто-блакитними стрічками, пояснюючи це «консерватизмом та прагматичністю».
США цей вибір теж поважали. Не з жалю та співчуття, а лише тому, що у цивілізованому світі кожен сам несе відповідальність за себе і вибір свого майбутнього. США весь час діяли відповідно до нього. І наслідки цього вибору, і відповідальність за нього — тепер виключно наші: вже шо наїздили на тому лісапєді, з тим і відбиваємося від того, у що стрімко перетворюється Росія. Чим вона завжди була і є за своєю природою, тільки тепер без фальшивої цивілізованості.
Далі Росія скаженітиме ще дужче, бо у неї накопичені майже 600 мільярдів доларів, це в десять разів більше державного боргу, і при цьому вона вже зрозуміла, що їй відрізатимуть майбутнє. Гроші плюс вимушена ізоляція психічно хворого бугая — завжди дуже погана комбінація для його сусідів.
Нічого доброго нам в стосунках з Росією найближчим часом не світить. Швидкодіючих рішень не існує. Тільки силове стримування плюс прискорене реформування країни з радикальним підвищенням її ефективності та інтегрованості до цивілізованого світу.
Нам доведеться переглянути свої пріортети. Зі старим совковим багажем ми нікуди не зрушимо, назавжди залишившись на якорі добровільної відсталості, поки світ розвиватиметься навколо нас.
Старі пріоритети не дозволять нам ефективно стримувати ворога. Відсутність реформування судів та правоохоронної системи вже перетворилинся на мало не рівноцінну загрозу державності, як і російська агресія. Гальмування з критично необхідними перетвореннями закінчиться двома пострілами в одну голову з двох сторін: з російської та з рук власної ж доморощеної корупції.
Навіть якщо допустити лише один з них, він стане для нас фатальним.
Земля від цього не зійде з орбіти. Сонце не погасне.
Просто наше місце займе в історіх хтось інший. Хто більше хоче жити.
Тож варто визначатися вже.
