Просто репліка у відповідь на почутий зойк про те, що люди в Україні голосують за ОПЗЖ і будуть розплачуватися за «помилку».
Отже.
Для голосуючих за ОПЗЖстів таке голосування НЕ ПОМИЛКА. Це абсолютно усвідомлений вибір.
Для них ПОМИЛКА — це існування України як окремої незалежної держави.
Для них ПОМИЛКА — саме існування в природі Української мови.
Вони згодні терпіти що завгодно аж до приведення в Україну війни та беззастережної здачі України Росії.
Попри той беззастережний факт, що Маріуполь був обстріляний Росією, вони будуть повторювати, шо це зробили «укропи», поки губи ворушитимуться.
При чому в них цілком уживаються обидві реальності: вони знають, шо це зробила Росія, але готові її виправдовувати цією брехнею. Просто щоб «укропам» назло.
Більшість з них згодні хоч сьогодні працювати на окупаційну адміністрацію, не кажучи про особисту участь в каральних загонах.
Україна ніколи їм нічого не доведе. Це в принципі не можливо. Це пасажири скотовоза на тупиковаій гілці, які самі себе колись туди відкотили, сподіваючись «перечекати смуту», бо незалежність України для них завжди буде «смута».
Коли ж з'ясувалося, шо все трохи інакше, вони власноруч зламали стрілку для повернення, і урочисто, зі сльозами на очах і проханням тримтячими губами «нє бросайтє нас на єтіх біндєравцєв», вручили важіль від тієї стрілки Росії, якій для цього лише треба було явитися до них в майці з надписом «СССР» та під прапором ОПЗЖ/Шарія і т.п.
Переконанням тут нічого не вдієш. Це та ж ситуація, коли в Московії «старовєри» відмовлялися стригти бороди на європейський манір аж настільки, шо цілими поселеннями зачинялися по дерев'яних церквах і самоспалювалися.
За мирних умов вони просто задавлюють цю свою ненависть до України вглиб себе, і не змиряться ніколи.
