З 1 січня 2021 року українські компанії-оператори електромереж перейшли на нову методику роботи, затверджену держрегулятором в серпні минулого року. Зміни пов'язані з впровадженням так званого RAB-регулювання та необхідністю модернізувати вітчизняні мережі. Як саме влаштований механізм нового нарахування тарифу за розподіл електроенергії та чому перехід до цієї моделі став необхідний саме зараз?
70-80% українських електромереж відпрацювали свій термін служби
Проблематика, з якою стикається енергетична сфера в Україні, мало чим відрізняється за своїм контекстом від інших промислових сфер. Це, в першу чергу, зношеність інфраструктури. Більшість електромереж були побудовані у 60-х і 70-х роках минулого століття. З огляду на те, що термін їх служби складає близько 40 років, стає зрозуміло, що проблема ця вже перезріла і потребує термінового вирішення. За різними даними, наразі від 70 до 80 відсотків усіх електромереж вимагає заміни й модернізації.
Рік від року зростає кількість аварій, пов'язаних зі станом мереж. Лише у 2019 році їх було понад 156 тисяч по країні. У 2020 році одним з яскравих прикладів стала аварія на київській ТЕЦ-5, в результаті якої 7500 будинків і кілька станцій метро залишилися без світла. Причиною, як пізніше з'ясувалося, стало замикання в старому масляному вимикачі 1982 року випуску.
Цього року ми стали свідками аварії на Запорізькій ТЕС, де відбулося замикання на підстанції, в результаті чого ціле місто залишилось без електрики. Благо, спрацювала система захисту і більш великої аварії вдалося уникнути. Протягом доби енергопостачання було відновлено. Іронія полягає в тому, що без енергії виявився саме Енергодар. Цей факт якнайкраще характеризує загальний стан мереж в Україні сьогодні.
Все це безпосередньо впливає на споживача. Адже саме в його будинку замовкають всі електроприлади (іноді навіть виходять з ладу!), а на додаток часто припиняється подача води й тепла. З огляду на чинники, про які сказано вище, все ближче стають перспективи не тільки контрольованих віялових відключень, але і небезпека тотального блекауту цілих міст і регіонів. І це вже не жарти, оскільки таке явище зазнає величезних збитків державам. Недавній приклад блекаута стався в Індонезії у 2019 році. Цілий острів Ява залишився без світла! І якщо на побутовому рівні ця проблема вирішується свічками та ліхтариками, то в рамках регіону це величезна проблема. Зупинився громадський транспорт, пропали всі види зв'язку та інтернет. Від відключення електрики постраждало понад 120 млн осіб.
Найбільшим блекаутом в історії вважається інцидент, який стався в Індії у 2012 році. Тоді без світла залишилася практично половина населення країни — близько 700 млн осіб. Посеред маршрутів зупинилося більш як 300 поїздів, сотні шахтарів не змогли піднятися на поверхню через непрацюючі електричні ліфти, відчувалися проблеми зі зв'язком і роботою міських служб. Такі наслідки неминучі при серйозному перевантаженні мережі та її зношеності.
Крім загроз виникнення нових масштабних аварій, друга проблема зношеності електромереж — колосальні втрати електрики. Застаріле обладнання значно поступається в ефективності сучасним аналогам. Близько 70% трансформаторів потребують заміни. Деякі з них працюють з середини 50-х років, тобто вже близько 70 років. Зношене і застаріле обладнання підстанцій веде до низької економічної ефективності мереж. Для порівняння, втрати в електромережах в Європі складають менше ніж 10% (в середньому близько 7%), навіть в сусідній Молдові цей показник знаходиться на рівні 8-9%. В Україні цей показник становить 14-15% і він поступово збільшується. Іншими словами, близько 15% всієї електрики просто втрачається в мережах і йде «в повітря».
RAB-регулювання може допомогти уникнути колапсу енергосистеми
Єдиний вихід з ситуації, що склалася — масова модернізація мереж. Але тут ми впираємося в величезні інвестиції, яких потребує галузь. За різними оцінками на модернізацію необхідно виділити понад 12,5 млрд доларів. Ця сума грошей дозволить нам вийти на рівень, який можна порівняти з нашими сусідами — Польщею і Румунією.
Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг (НКРЕКП) до недавнього часу намагалася розв'язувати ці проблеми коштом так званої інвестпрограми. Однак виділених на неї коштів вистачало хіба що на латання дірок в енергосистемі та підтримці її життєздатності. На велику модернізацію грошей не вистачило. Крім того, сам механізм формування тарифу на розподіл електроенергії мав стимулювати операторів системи розподілу (ОСР) оновлювати свої мережі. Він формувався за системою "Cost +". Працювало це за схожим принципом складання бюджету міністерств: ОСР прописував всі свої витрати, необхідні для життєдіяльності компанії та подавав їх регулятору. Той своєю чергою їх аналізував, оптимізував, затверджував, додавав до цього 1% прибутковості компанії і таким чином формував тариф для споживачів.
Сьогодні Україна знаходиться в ситуації, коли зношеність інфраструктури розподілу в рази перевищує знос систем розподілу в європейських державах. До того ж Україна наразі є лідером за кількістю втрат в мережі. Впровадження стимулювального тарифоутворення має забезпечити, зокрема, залучення масштабних інвестицій, відчутний розвиток регіонів без державної підтримки, прозорий механізм тарифоутворення. Однак, це неминуче призведе до значного збільшення кінцевої ціни (тарифу) на електроенергію, оскільки вартість розподілу електроенергії становить лише 15-20% в загальній структурі ціни.
Очевидно, що така прибутковість мало стимулює акціонерів цих підприємств інвестувати в розвиток енергосистеми. Тому тут цю функцію мала виконати інвестпрограма, якої, як сказано вище, вистачало лише на точкові оновлення та ремонти.
У 2021 році НКРЕКП прийняла рішення ввести формулу тарифу, який би стимулював ОСР модернізувати свої мережі. Він ґрунтується не на витратах компанії, а на її активах. Тобто, всі активи компанії діляться на «старі» і «нові». Старі — це інфраструктура, яка існувала до 2021 року. Нові, відповідно — це ті активи, які з'явилися цього року. Називається це «регуляторна база активів» (Regulatory Asset Base) або RAB-регулювання.
Регулятор пропонує компаніям-операторам (обленерго) дохідну частину у 3% на старі активи та 16,74% на нові. Відповідно, такий підхід має стимулювати ОСР вкладати кошти в постійне оновлення своєї інфраструктури.
При цьому, на думку директора енергетичних програм Центру Разумкова Володимира Омельченка, впровадження RAB-регулювання дозволить залучити на порядок більше інвестицій, а також істотно відіб'ється на рівні надійності енергосистеми України.
«Мова про мільярди доларів до 2030 року. Це дозволить створити робочі місця не тільки на підприємствах розподільних мереж, але і на заводах виробників обладнання. Головне — покращиться енергопостачання, показник SAIDI, який характеризує якість енергопостачання, зараз Україна на останньому місці за цим показником, а при впровадженні RAB вийде на середній рівень. Це дозволить здешевити підключення до енергомереж, що важливо інвесторам», — підкреслив Омельченко в своєму коментарі для ЗМІ в червні минулого року.
Ця методика використовується в європейських країнах і вона показала себе досить ефективною. Так Великобританії за 15 років після введення RAB-тарифу вдалося в два рази скоротити витрати ОСР, а Румунія зменшила зношеність своїх електромереж з 75% до 48%.
За планами НКРЕКП, за наступні майже 10 років подібний підхід має значно поліпшити якість послуг для споживачів. Наприклад, повинна знизитися середня тривалість перерв у постачаннях електроенергії для кожного споживача (SAIDI) з 466 до 150 хвилин в містах та з 960 до 300 хвилин в сільській місцевості. На цей час даний показник в Україні — один з найгірших в Європі. Крім того, за перший регуляторний період, який триватиме 3 роки, на 1% повинні зменшитися втрати енергії в мережах.
Тариф зросте, однак це неминуче
Головним каменем спотикання і приводом для критики ідеї впровадження RAB-тарифу є якраз перспектива підвищення тарифу для споживачів. Активно обговорюється меседж, що таким чином виграють тільки компанії-оператори, які отримають більше прибутку шляхом підвищення тарифу.
Насправді справи йдуть не зовсім так. По-перше, компанії-оператори як і раніше не мають відношення до встановлення тарифу. Ця функція закріплена за регулятором. Саме НКРЕКП буде оцінювати всі активи ОСР, встановлювати прибутковість підприємства і на цьому формувати вже тариф для споживачів згідно з відповідною методикою.
У ній будуть враховуватися дані про вартість активів ОСР до застосування коефіцієнтів зношеності і амортизації, дані по середній зношеності активів ОСР і загального коефіцієнта навантаження та оптимізації активів, а також дані довжини ліній за рівнями напруги, загальної кількості і потужності підстанцій високої та низької напруги із зазначенням середніх показників вартості відтворення цих активів, фізичного зносу і коефіцієнта оптимізації для кожної такої групи активів.
Єдина функція обленерго в цій сфері — збільшення інвестування на модернізацію, щоб таким чином підвищувати свою прибутковість. При цьому регулятор виконує всі контролюючі функції. НКРЕКП стежить за оновленням інфраструктури, фіксує витрати на інвестиції та застосовує санкції до тих компаній, які не виконують встановлених правил. Зокрема, регулятор може в примусовому порядку перевести ОСР назад на тариф "Cost +".
Другий момент, про який також не варто забувати: багатьом ОСР для виконання модернізаційних робіт доведеться звертатися до банків і брати у них кредити під ці завдання. Відповідно, з'явиться необхідність виплачувати відсотки за цими кредитами, які практично відповідають рівню прибутковості, обіцяному регулятором. Таким чином, деякі компанії, модернізуючи свою електромережу, будуть виходити фактично в нуль.
Також необхідно відзначити, що RAB-тарифи не були ініціативою самих операторів. Цього також вимагають від нас і європейські партнери. Перехід на RAB-регулювання — одна з вимог прописаних в договорі про Асоціацію з Європейським союзом. Тому українські компанії змушені переходити на європейські стандарти і практики роботи в цій сфері.
Однак вже зараз можна говорити про те, що повне повернення до старої методики за схемою "Cost +" в цій сфері вже бути не може. Вітчизняні електромережі з кожним роком стають все менш ефективні та навіть небезпечні. Приплив свіжих інвестицій і модернізація здатні дати сфері новий імпульс і в перспективі найближчих десяти років змінити траєкторію руху галузі. Зрештою, це принесе користь для кінцевого споживача, який буде отримувати якісну послугу.
