Цього разу показовий випадок заробітчанства на чужих страхах та горі від військового з Одещини. Як зазначила Українська правда, слідчі Державного бюро розслідувань встановли, що помічник начальника військового наряду однієї з військових частин налагодив канал незаконного виїзду військовозобов'язаних за межі України під час воєнного стану.
 
А далі, як в супермаркеті:
- 13 000 доларів – виїзд через офіційний пункт пропуску;
- 8 000 доларів – перетин поза пунктами пропуску;
- 20 000 доларів – повний супровід та організація.
 
Прейскурант. Вартість «послуг» залежала від маршруту. За 15 тис. доларів США він обіцяв перетин кордону через офіційний пункт пропуску з подальшим виїздом до Кишинева. За 8 тис. доларів США пропонував нелегальний перехід поза пунктами пропуску у напрямку невизнаного Придністров'я. За 20 тис. доларі, повний супровід.
 
Звичайно, працівники ДБР цього «військового ділка» затримали, а наразі іде встановлення повного складу злочинного угрупування, які налаштували цей, уже традиційний для сьогоднішньої України, бізнес.
 
Але у мене все ж залишається одне питання, а чи дійсно нам потрібно так багато військових в тилу на різного роду тилових посадах? І я розумію, що все це великий бізнес самих військових.., але тим не менш. Президент України Володимир Зеленський, свого часу казав, що 2/3 військових перебувають не на передавій, а саме в тилу. Чи не завелика ця цифра, враховуючи поточні потреби фронту?..
 
Як ми бачимо, надмірна «героїзація» військових має і зворотній бік, темний. Далеко не всі на передовій, далеко не всі в штурмових підрозділах та бойових частинах, а суспільство має справу, здебільшого, саме з «тиловими героями», що безумовно починає відображатися на загальному схваленню того що відбувається навколо.
 
І якщо раніше вся соціологія говорила про електорально-політичне домінування військових, то тепер ситуація змінюється, саме через масовість вищезазначених корупційних практик саме серед самих військових.
 
«Бронь», «відстрочка», «вивезення за кордон», «зняття з розшуку», «ВЛК» — і це тільки верхівка айсбергу військових «кормушок», а додайте ще до них, «учебки», «СЗЧ», «переводи»... Очевидно, що війна перетворилась на велику бізнес-імперію. Більше того, цього факту уже навіть особливо ніхто не приховує. Доречі, це одна із причин, чому уже давно і черг в ТЦК немає. Про це не говорять вголос, але усі все чудово розуміють.
 
Чи змінить щось запропонована реформа в армії від міністра Федорова, не впевнений. Оскільки і реформа така-собі, і почали в цій «реформі», явно не з того.
 
Повна цифровізація — ось перший базовий необхідний крок, той фундамент на якому має триматись новий стійкий будинок.
 
Якщо ж немає фундаменту, а є тільки намагання вирішити локальні фрагментизовані проблеми — це не реформа.
 
От кому респект, то це правоохоронцям Державного бюро розслідувань та СБУ, які не опускаючи рук намагаються душити ту корупційну гідру, яка сильно укорінилася у військовій царині. Не очікуючи реформ, а просто працюючи на випередження та даючи суспільству надію. Оскільки саме безкарність у військовій царині, може призвести до неконтрольованих наслідків.
 
Доречі, було б непогато знову підняти тему про запуск військової юстиції! Це уже давно один із перших пріоритетів національної безпеки.