Вже йде 100-ий день повномасштабної війни росії проти України, наче це сталося вчора. Була зима, 24 лютого, а зараз уже літо -- Україна продовжує воювати і чинити опір агресору захищаючи свою землю, і весь демократичний світ.

Якщо говорити коротко про підсумки 100 днів – ми вистояли на полі бою, ми зупинили ворога, і на цілому ряді напрямків ми змусили його відступити назад. Ми показали, що Збройні сили України є сильнішими, ніж думав весь світ. Ми показали всім справжню спроможність армії рф, яка виявилася набагато меншою, ніж очікувалося. Адже всі вважали, що з третім у світі оборонним бюджетом на $60 млрд у росії буде якась супер армія. А виявилося – супер армії немає, українська армія набагато більш ефективна, ніж російська.

Сьогодні, провідні лідери світу заявляють, що перемога України неминуча. А це вже багато, якщо згадати, що на початку багато хто, насамперед — на Заході, вірив, що Київ зможе протистояти нападу Росії лише два-три дні. Це було однією з причин, з яких деякі країни, зокрема Німеччина, вагалися з постачанням зброї.  Але ми довели всім у світі, що Україна – це сильна країна і мужня нація, і разом ми можемо зробити неможливе. І ми, зробили неможливе – ми створили найміцнішу за всі часи Незалежності проукраїнську коаліцію у світі, ми створили підвалини для нашої майбутньої перемоги і переконали весь світ в тому, що вона неодмінно настане. А Президент України Володимир Зеленський став беззаперечним лідером не тільки України, і всього вільного світу.

Євросоюз радикально змінив риторику по відношенню до допомоги Україні: очільники ЄС підтвердили, що перемога може бути досягнена військовим шляхом і Європа не допустить, щоб в Україні закінчилася зброя і воєнна техніка. Важливим фактором, який переконав Захід у необхідності своєчасної та потужної допомоги Україні, стали факти геноциду українського народу, які були викриті і оприлюднені після звільнення українськими військами від окупації окремих районів північних областей України. Трагедія Бучі, Бородянки, Гостомеля, Іванківа поставили путіна в один ряд із нацистськими злочинцями минулого століття.

Також, поворотним моментом у наданні відповідної зброї Україні стала нарада на базі «Рамштайн» 26 квітня, участь у якій взяли представники 40 країн. Там союзники висловили намір системно допомагати нам поставками зброї, у тому числі важкої. Зауважу, такі зустрічі було вирішено проводити щомісяця для розуміння та вивірення озброєння, яке нам потрібне для перемоги.

За 100 днів було ухвалено історичне рішення — закон США про ленд-ліз, згідно з яким Україна забезпечуватиметься сучасною зброєю у потрібній специфікації та обсягах за спрощеною процедурою. Крім того, ЄС має намір ухвалити програму повної незалежності від російських нафти та газу впродовж наступних 5 років, на що готовий виділити 200 млрд євро.

Так, нам складно, війна стає важчою. Агресор врахував помилки лютого-березня шукає нестандартних рішень, його війська набули бойового досвіду. Ворог концентрує на напрямках наступу сили, які переважають наші кількісно і якісно. Загрожуючи наступом з боку Сумської і Харківської областей, постійно обстрілюючи прикордонні райони на Півночі, створюючи нестабільність у Придністров'ї та змушуючи Лукашенко проводити маневри біля нашого кордону, тим самим розширяючи кордони війни, а ми в свою чергу критично залежимо від швидких та регулярних поставок сучасної високотехнологічної зброї від наших союзників. Адже, своєчасне надання потрібних обсягів зброї і боєприпасів до неї допоможе нам здійснити стратегічний злам у війні. Від цього фактору залежить темп деокупації наших територій. Але, разом з тим, у точках надзвичайної концентрації російської військової міці наші бійці ведуть ефективну оборону, уповільнюючи або блокуючи просування ворога. А на певних напрямах фронту ЗСУ переходять до контрнаступу, виконуючи завдання зі звільнення тимчасово захоплених територій.

І підтвердженням цьому є той факт, що напередодні 3 червня адміністрація президента росії «попросила» редакції державних та провладних ЗМІ «не тиражувати тему 100 днів спеціальної військової операції» та «не акцентувати» увагу читачів та глядачів на тривалості війни. В онлайн-трансляціях, присвячених «спецоперації», у провладних таблоїдах «Комсомольська правда» та «Московський комсомолець» дійсно вказано лише поточну дату. В онлайні державного інформагентства ТАСС тривалість вторгнення також не вказана. Не йдеться про неї і у випусках новин на Першому каналі та каналі «Росія 1», а також на головних сторінках РІА «Новости» та російськомовної версії RT. І як зазначають джерела з АП (видання «Медуза») така вимога до ЗМІ покликана тим, що акцентування уваги на датах, пов'язаних з війною, може змусити росіян задуматися про цілі та успішність вторгнення.

Отже, ми прекрасно розуміємо, кожна війна рано чи пізно закінчується миром. Кривава стадія війни може і повинна перейти у формат дипломатичних перемовин: у вигляді переговорів президентів України та росії віч-на-віч чи разом з нашими стратегічними партнерами. Але це може статися не раніше, ніж рф продемонструє реальне бажання перейти до дипломатії. Але поки такого бажання немає. А навпаки, проросійські лобісти почали у країнах-союзниках кампанію, мета якої – схилити Україну до обміну територій на мир, встановити режим припинення вогню. Зокрема, таку позицію фактично виклав у Давосі колишній держсекретар США Генрі Кіссінджер, закликавши Україну врахувати інтереси росії. На підтримку цієї позиції також була спрямована редакційна стаття New York Times та пропозиції Угорщини, Кіпру та Італії, щоб ЄС ухвалив резолюцію, що закликає Україну сісти за стіл перемовин з росією вже зараз. Синхронно з цими заявами і вкидами в інформпростір стала поширюватися тема глобальних загроз, які приносить конфлікт – продовольчої кризи через блокування українських портів, енергетичного шантажу Європи росією, який неодмінно почнеться восени та глобальної економічної кризи, яка насувається на тлі агресії росії проти України.

Але, Україна категорично не сприймає закликів до ганебного перемир'я, які зроблені у дусі Мюнхенської змови з Гітлером 1938 року. Ми не будемо брати участь навіть в обговоренні цих опцій. Так як нам потрібен не мир чи перемир'я за будь-яку ціну, а перемога на умовах поваги до міжнародного права, принципів суверенітету і територіальної цілісності держав. Ми не торгуємо своїми громадянами, територіями і суверенітетом. Українське суспільство нікому не дозволить навіть зробити крок у цьому напрямку.

Тому, Президент України Володимир Зеленський і наголошує на мирному договорі де крім відновлення суверенітету і територіальної цілісності країни, повинні бути міжнародні гарантії безпеки України. Надійні і безумовні, які враховують всі слабкості і помилки, допущені при укладенні Будапештського меморандуму та обмеженість існуючих систем колективної безпеки у світі. Для того, щоб сформулювати ці гарантії, за дорученням Володимира Зеленського було створено Міжнародну робочу групу з питань гарантій безпеки для України на чолі з Андрієм Єрмаком та колишнім генеральним секретарем НАТО Андерсом Фог Расмуссеном.

Отже, 100 днів. Це багато чи мало? Зараз таке питанням задаються у деяких ЗМІ. Хочу сказати, може і багато для тих хто чекав, що Україна паде через три дні. А для України немає багато чи мало, для нас є -- кожен день війни, за який російська армія скою близько 200-300 воєнних злочинів, а загальна їхня кількість від початку вторгнення уже перевищує 15 тисяч (за даними ООН).

Ще на початку каденції Володимир Зеленський зазначив, -- «Національна ідея України звучить так: „Об'єднавшись, зробити неможливе“. Так, за 100 днів війни ми довели -- єдність українців була і залишається нашим головним фактором майбутньої перемоги, яка неодмінно відбудеться. Сьогодні вже стало ясно, що без внутрішньої дестабілізації Україну путіну не перемогти. Якщо ми будемо зберігати єдність, спокій та холодну голову  – перемога буде за нами!