Мовно-культурний зсув у Києві, який (не) відбувається

Пишу цей текст 14 липня 2026 року в чорний день для України, коли парламент України із комсомольськими цінностями легалізував порнографію.

Чесно, не хочеться розмовляти мовою, яка постійно під загрозою зникнення в активній формі спілкування (а саме це і відбувається в Києві). Про українську мову можна буде мабуть не розмовляти коли в столиці виникне ситуація, що 2 підряд покоління дітей мають розвинену дитячу культуру на основі української мови і передають молодшим одноліткам саме таку культуру.

Поки ж ситуація протилежна — російська мова серед маленьких киян починаючи з дитячого садочку засвоюється в активній і пасивній формах, а у підлітковому віці саме вона, у більшості випадків, стає мовою «модної» підліткової культури і основою підліткового протесту. І це особливий київський феномен.

Отож, почнемо з того, що дружина говорила у пологовому будинку з сусідкою по палаті та має маленьку дитину у садочку і стикнулася з явищем, коли одні діти у садочку не знають російської, бо батьки під час повномасштабного вторгнення Росії до рівня садочку виховали їх без знання російської. Натомість друга половина батьків, навпаки, розмовляла російською з дітьми-дошкільнятами, і вони, не маючи достатнього контакту з українською, не опанували останню. І в садочку вийшов конфлікт, бо мами російськомовних дошкільнят не вірили, що україномовні діти не розуміють російської. Мама, яка розповіла моїй дружині дану історію, сказала, що замислилася і почала в родині більше з дитиною розмовляти українською. Чи може людина, яка розмовляє українською і не контактувала з російською мовою, не розуміти російську? Може! Дослідження 2020 року, проведене у київських дитячих садочках, показало, що 20% дітей не розпізнавали українські слова, а 15% не розпізнавали російські. Тобто, 85% дітей розуміють російську, 80% розуміють українську. Перевага російської на 5%. Історія вище з 2026 року, можливо, станом на 2026 рік вже більше половини дітей в дитсадочках україномовні — треба окреме дослідження, але 6 років тому була перевага російської.


Ідемо далі, я працюю вчителем у приватній школі. І минулого року розпитав вчителів про мову спілкування в початкових класах. Відповідь вчительки першого класу — всі першачки в побуті російськомовні. В четвертому класі вчиться дитина шкільного психолога. Її син вдома розмовляє українською, а з однокласниками в спілкуванні на активному рівні засвоює російську мову, спілкуючись з однокласниками. Загальне враження у початковій школі переваги української немає, натомість україномовні діти вчаться на активному рівні розмовляти російською.

У старшій школі ми з вчителями української мови провели анонімне анкетування щодо мовних вподобань дітей. Висновок, перевага російської, як активної і основної мови спілкування дітей нашої школи. Діти з російськомовних родин активно вживають українську тільки під час уроків, натомість на перервах україномовні діти активно вчаться говорити російською з російськомовними. Російську мову через контакт з дорослими і малими носіями російської вони до підліткового віку засвоїли пасивно, а у 5-11 класах вчаться активно нею говорити з однолітками. Українська — для спілкування з батьками та вчителями. Причому декілька дітей україномовних в побуті вчителів теж з дітьми активно вчаться говорити російською. Водночас, носії російської з російськомовних родин виявляють вищу мовну стійкість з однолітками і практично не переходять на українську, натомість анкетування показало що серед україномовних більший відсоток двомовних і двомовні українсько-російськомовні у спілкуванні з російськомовними переходять майже у 100% на російську. Підсумовуючи, у колективі, де 40% виключно, або переважно спілкується російською в родинах, 30% виключно або переважно українською, а решта 30% двома мовами, коли всіх збирають разом, виходить, що не 60% розмовляють українською, а 70, а то і 80% російською. Бо діти бояться бути непрестижними і висміяними і підлаштовуються.

 

Українська мова присутня у вигляді «острівців», якщо є дитина з дуже патріотичної родини або просто вперта і не переходить на російську, їй можуть, і то не завжди, однолітки відповідати українською. 

Водночас, багато залежить від лідера класу і його мови. Якщо у класі найхаризматичніший учень або учениця російськомовний, то і мовне ядро, під яке всі підлаштовуються, — російськомовне; якщо ж україномовний, то можуть звучати дві мови або трохи домінувати українська. У більшості класів нашої школи мовне ядро класу — російськомовне; у декількох — 5-му, 6-му, 9-му — ситуація розмита, бо є вперті україномовні; у 7-му, 8-му, 10-му, 11-му — домінує російська, бо найпопулярніші учні активно розмовляють російською. Є кілька острівців україномовності, але основна мова дружби, мемів, жартів та емоцій і спілкування — російська. Причому спостерігається наступна ситуація, сидять, або йдуть двоє дітей з україномовних родин і спілкуються між собою російською. На моє питання, чому російською відповіді ніхто не дав, бо вже довели це до автоматичної звички. Одна сказала мені, що з поваги до мови співрозмовника треба переходити на мову співрозмовника. Однак основна мова у сімʼях обох дівчат — українська, але між собою розмовляють російською. По суті, російська як активний засіб спілкування витісняє українську в підлітковому віці серед київських школярів.

Це корелюється з дослідженням мовної поведінки київських школярів, яке показало, що станом на 2026 рік 82% київських школярів активно використовують російську для спілкування між собою. І не діти з російськомовних родин вчаться активно розмовляти українською з однолітками, а навпаки.

Літо 2026 року, липень. До мене вранці підходить хлопчина років 20, схожий на дівчину, з довгим пофарбованим у блонд волоссям, і просить українською цигарку, якої в мене немає. Потім десь знайшов і в компанії таких же підлітків і юнаків голосно жартує, курить вейп, пʼє слабоалкогольні напої. Всі жарти російською. Українською — звернутися до старшого незнайомця. 

Підпрацьовую баристою влітку. Підходить дівчина, замовляє каву. Відповідаю українською. Замовила українською. Пішла спілкуватися з другом по телефону російською. Сидять алкоголіки навколо кавʼярні — вживають то російську, то українську у своїх пʼяних викриках. Стоїть купка дітей 3-4 і розмовляє російською і лається настільки брудною лайкою, що  вуха не витримують. Підходжу і питаю, скільки років. Кажуть: 11. Питаю, чи вдома з батьками так само розмовляють — відповідають: так, і тікають. На наступний день місцева алкоголічка тихенько, купивши цій малечі рево, дістає його з кишені і, озирнувшись, віддає його цій же компанії. Вони швидко кивають пʼятами від магазину десь далеко, що пізнати в 11-річному віці «радість» алкоголю. Усі підлітки і юнаки, явно більше 50% палять вейпи і пʼють мінімум енергетики, максимум алкоголю різної міцності.

Зранку виходжу на роботу, біля магазину сидить доросла пʼяна жінка за 50 і українською голосно лається, що її кусають комахи. До неї підходить подруга і голосно українською виправдовує, що кожен може напитися. Район називається Виноградар і починається зі слова «вино». І дійсно, алкоголіків тут багато.
Стоїть дівчина біля магазину і говорить подрузі: «чуєш!», потім підходить до мене і російською просить поставити на зарядку телефон. 

Коли я влаштовувався на роботу в кавʼярню, господар, сам російськомовний, перейшов зі мною на українську. Сам з дівчиною розмовляє російською, дівчина з ним — російською, а коли замовляє в мене каву — українською. В сфері послуг тотально домінує українська, в побуті — все залежить від ситуації.

Кожного року до Києва відбувається приїзд україномовних людей. Їх діти йдуть у київські школи і активно як мову спілкування засвоюють російську. Чому досі Київ не українізувався і довго ще буде двомовним? Бо дослідження 2019 року показало, що серед тих, хто поселився у Києві у першому поколінні домінує українська — понад 50%, а ось у їх дітей основна мова вже російська — 56% народжених у Києві вказали, що спілкуються російською.

І те, що я спостерігаю станом на липень 2026 року, вказує, що ситуація поки не змінилася — основна мова дітей і підлітків у спілкуванні — російська, хоча українську вони знають і можуть нею відповісти. 

Натомість після 2022 року 60% дорослих Києва вказали, що спілкуються українською на роботі. Загалом 45% киян в опитуванні 2023 року вказали, що спілкуються українською (мабуть, виключно або переважно). З огляду на те, що 82% школярів у школі спілкуються російською, в той час як 60% дорослих — українською, ми маємо ситуацію, де різні покоління киян говорять активно різними мовами. 

Сиджу ввечері в кавʼярні, підходить група дівчат, орієнтовно 15 років. Спілкуються російською і дуже сильно матюкаються. Раптом одна кричить: «Йоу Сабакі, я Наруто Узумакі» (російськомовний мем казахського виконавця з інтернету). Серед підлітків як у школі, так і на вулиці українською переважно, але не виключно, говорять хлопці. Дівчата майже 100% — російською. Хоча якщо заговорити з дівчиною українською- одразу може перейти на українську. 

Підходить батько-військовий з 6-літньою донькою, розмовляє українською, видно, що вона природна, не вивчена, говорить, що коли в 2022 році йшов до війська, донька ще не ледь ходила. Донька ще не пішла до 1 класу, а вже говорить російською з батьками. Вони абсолютно не звертають увагу на це. Через кілька днів ця ж дівчинка приходить до мене, до кавʼярні, з мамою. Мати говорить українською, донька, у якої обидва з батьків розмовляють українською, відповідає їм і спілкується з ними вже в дошкільному віці виключно російською. Висновок — батьки не змогли сформувати і передати свою мовну культуру дитині. 

Поряд з ними ще одна мама 15-літньої дівчини ходить до фори. Спілкується українською. Донька з подругою приходять завдяки каві і потім голосно спілкуються з подругою. Виключно російською. Навіть мені не відповідає українською. Тільки російською. 

2025 рік осінь. Йду Виноградарем до Сільпо. Стоїть доросла жінка і українською обговорює ситуацію з подругою, що її дитину-підлітка , яка спілкується російською атакують за це. 

Ось вам і мовний зсув. Як активний засіб спілкування у понад 50% дітей-киян домінує російська мова. Причому, вони міцно сидять на російськомовній інтернет-культурі. Дуже багато дивляться аніме і читають мангу російською. І українська не є модною мовою і мовою дружби абсолютної більшості дітей Києва.

Один 10-класник, батьки якого перейшли на українську з 2023 року почав дуже вперто на перерві розмовляти російською. Сказав, що це форма протесту проти насильницької українізації. Історик Данило Яневський у 2024 році прочитав лекцію російською у відповідь на вимогу активістів вилучати російськомовні книги на книжковому ринку Петрівка і щоб підтримати тих дорослих, хто боїться говорити російською.

Коли я трохи розповів тому 10-класнику про те, як агресивно на півдні України до 2015 року ставились до української мови, він був дуже здивований. 

Знайомий влаштувався у коледж майстром, сказав, що принципово розмовляє зі студентами російською. Він хитається між позицію за Україну і ненавистю до України. 

Всі люди 70+ які ходять у магазин і навколо магазину розмовляють українською.

Весь 2024 рік дружина пропрацювала в одній з медичних лабораторій. Обслуговування клієнтів на 100% українською. Майже всі працівники зі сходу України. Всі на роботі активно спілкуються українською. Клієнти підлаштовуються. Над клієнтами, які намагалися російською (таких було меншість), підсміювалися. 

Висновки
Серед дорослих Києва на даний момент є консенсус і принаймні на публічному місці та робочих місцях досягнута невелика перевага, але не тотальне домінування української;
Серед дітей, підлітків та юнаків домінує інтернет-культура заснована на російській мові, що виражається у домінуванні ромійськоі мови як активного засобу спілкування. Українські діти опановують через освіту, але на даний час російська серед дітей Києва все ще продовжує домінувати як перший і активний засіб спілкування.

Сказати, що мова не має значення, — брехня.

Вона має значення тоді, коли їй це значення  надають, і якщо ми порівняємо, як надають російській та українській мові символічне значення, то отримаємо наступну картину. Росія надає російській мові величезного символічного значення і всіляко її просуває. Колишні республіки СРСР, точніше їх мешканці, спілкуються російською як технічним засобом комунікації у добрій половині випадків, не надаючи використанню російської символічного значення. Явна меншість дорослих, яка принципово спілкується російською і надає їй символічного значення в Україні (а вона є і нікуди не зникла), існує. Російська мова одночасно є і символічною зброєю Росії і засобом спілкування, якому не надають символічного значення.

Серед підлітків абсолютна більшість вживає російську не як символічний засіб, а як «модний» засіб спілкування. Абсолютна більшість київських підлітків, у яких я питав, чому вони обирають російську, не говорила, що вони роблять це, бо люблять росію. Вони це роблять, бо не хочуть виділятися серед однолітків. 

В усіх наведених випадках всі, хто активно володіє російською, більш-менш активно володіють й українською. 

Але у Києві середовища, де українська мова без цілеспрямованого впливу державної освіти самовідтворювалася, була модною та поширювалася б серед дітей, немає. Сьогодні засобом дружби і модним засобом спілкування абсолютної більшості дітей Києва є російська. Тому якщо ці діти не ідеологізуються і не приймуть свідоме рішення говорити українською в дорослому віці, у російській  мові як активному засобу спілкування у майбутніх поколіннях є велике майбутнє. Про жодну тотальну українізацію столиці поки не йдеться. Це міф, в який треба перестати вірити.

І ще, дійсно, є дані, що загалом по Україні 13% людей перейшли на українську як активний засіб спілкування після 2022 року, але навіть з дорослими у Києві в побуті понад 50% не спілкуються українською. Максимальна цифра з 2000 року (коли було 18% активних україномовних у Києві) — 45 % у 2023 році.

А дітей Києва — мовне майбутнє столиці — мовні трансформації, починаючи з 2022 року, оминули. Українську пасивно і активно вони переважно знають, бо школа змушує знати, але активно, принципово і патріотично як дорослі не використовують. 
Тому у Києві українська — все ще мова під загрозою зникнення і серйозним тиском з боку мови конкурента. 

Серед людей пенсійного віку у Києві частіше лунає українська ніж серед школярів. Що буде далі  — напишу в наступному дописі. 

 

Якщо ви дочитали до цього місця — запрошую коментувати матеріал і поширювати його в інтернеті. Якщо хочете підтримати автора гривнею на каву, щоб бачити більше таких статей, підтримайте на картку 4441111054612779