Найважче самотнім бути у натовпі
Засудженим бути за свою особистість
Як неіснуюче місце на мапі
Як зайва хронічна розбитість
Сніданком бути в складних пантеонів
Обідом бути в минулого травм
Вечерею для іннер-шаблонів
І все одно у тарілці бути не там
Спочатку магнітом добром й позитивом
Тоді відштовхнути усіх негативом
Жебракувати тепла і розмови
Коли ніхто не знає мови
Реальність навколо стане щелепою
Із мертвою хваткою іннер-ареною
Відсутня в якій геть перспектива
Лиш смерть в якій прерогатива
Чи виживеш ти без поривань?
Чи виживеш ти з браком бажань?
Чи виживеш ти без здивувань?
Чи плистимеш морем важких вагань?
Життя може стати колом ридань
Сумних та одвічних споглядань
Життя може скластись із марнувань
Із списку важких та різких розставань
Проникливість стала зайвим скарбом
Щирість на кордони особисті наїздом
Чути здатність далеким небом
Підтримка геть неосяжним нервом
Відчуття старих епох рудиментом
Тепло тим рідкісним моментом
Добро лише слабкості стягом
Турбота минулого другом
Повага у кінці епілогом
Цінування лише монологом
У темпах швидких ми забули красу
Як цінувати свіжу росу
У темпах швидких ми забули здіймання
І що є справжнього щастя єднання
У темпах швидких ми забули про душу
І так викинули рибу на сушу
У темпах швидких ми забули людину
І збудували світ-домовину
Могли б усі будувати мости
Поки ж виходять лише блокпости
Коли біля серця мури й рови
В житті пустота й острови
Коли біля серця мури й схови
В житті лише відчай й відмови
Коли біля серця мури й окови
В житті лише старі післямови
