Пріоритет є місцем в рейтингу бажань

Пріоритет є коридором сподівань

Пріоритет є полем виправдань

Пріоритет формує межі намагань

 

Пусті є оболонки зовнішнього бренду

Тут глибина була принесена у жертву

Чужі думки та мрії взяті у оренду

Із серця та душі сформовано пожертву

Із вигадок та фальші створено легенду

На п«єдєстал піднесено істоту мертву

 

Посаду споглядаєм ми, а не людину

Корисність чуєм, не серцебиття

Не просто так відчуєм пісню лебедину

Сигнал це є суспільного гниття

Вже страшно подивитись всередину

Коли від прагматизму є кроволиття

 

Комфорт речей й матерій домінує

Ментальний прояв втратив у ціні

Світ вигод зараз гетьманує

Вже не для всіх є місце на човні

На перспективу тут усіх сканує

Хто хоче мрії залишити лиш у сні

 

Ознаки сили пережили видозміну

Нема вже доброти серед вимог

Зручними стали люди з пластеліну

Десь спритний та умілий демагог

Хто здатен зверху помістити піну

Хто виписав собі душевний некролог

 

Тілесність обіграла хімію душі

Фасад став визначнішим за начинку

На гарному папері це пусті вірші

Солодкий фрукт який дає кислинку

Гучні й шахраюваті видом торгаші

За золоту прикрасу продають вуглинку

 

Глибинне і постійне — не у тренді

Фрагменти і мінливий егоїзм панують

Події й атмосфери у вікенді

Ідеї пізнання й взаємності німують

Їх видно лиш на немічному стенді

Який усі повсюдно ігнорують

 

Вже скупість й поверховість у зеніті

Все особисте в мить підпало під цензуру

Так є, коли байдужість на орбіті

Так є, коли емпатів кинули на амбразуру

Так є, коли уважність скована в граніті

Так є, коли не зупинив ти чорну процедуру

 

Прості розваги замінили нам культуру

Напої з алко — привід чи причина?

Хтось поховав стару й нову літературу

Чому вросли в екрани ми очима?

Великі сили сформували цю структуру

Де всі ми знизуєм плечима

 

Прості розмови замінили вищі сенси

Ми ділим спільний простір, не ідеї

Ігнорувати все важке — це наші інтереси

Ігнорувати все складне — до лави це Помпеї

Від всього справжнього тепер є стреси

Не дивно, що між нами є такі траншеї

 

Перевернув хтось стіл старанно

І добре стало злим, і навпаки

Нецінним чисте стало неспонтанно

Давно це куштували хробаки

І заявили в тиші ми нежданно

Що всі незгодні — чужаки