Дилема — поле зіткнення для суджень
Між ними принциповий простір для життя
Між ними є гора висока з нагромаджень
Між ними чути геть вловиме внутрішнє виття
Важка селекція між сьогоденням та майбутнім
Чи жити нинішнім моментом чи вкластись в перспективу?
В гонитві за буттям колись самодостатнім
Важливо не постати геть самотнім персонажем детективу
Якщо ти втонеш у роботи й побуту полоні мутнім
Ти можеш не здобути смак чуттєвого пориву
Всі люди поруч з нами шанс на ціннісне творіння
Ми можем сили берегти допоки не відчуєм, що усе надовго
Питання ж: чи є можливе це омріяне палахкотіння?
Як у безвір'ї на початку з себе вдати чи сліпого, чи німого?
Та поруч з вухом у цім разі завжди буде дивне шепотіння
Що емоційно та у стосунках ти обманув себе самого
Хтось так боїться почуттів, бо завжди має місце ризик втрати
І в підсумку втрачає ключовий масив можливостей і шансів
І в підсумку себе вражає в марній спробі десь тікати
Нема що єдності, що мирного польоту серед цих пасьянсів
Чи хочеться навічно лиш самим з собою розмовляти?
Чи хочеться навічно годувати біля моря альбатросів?
Так хтось подумає собі заборонити щастя
Так хтось подумає, що щось не заслужив
Скасує доброти, тепла та гідності нашестя
Знецінить все, чим дорожив
Себе спрямує на поганих ставлень перехрестя
Де не один вже сонце, воду і повітря загубив
На нашому шляху формуються набори з варіантів
Трагізм, що не дано нам бачити чи наш спрацює вибір
В аналізі всіх «за» та «проти» ми станем авторами фоліантів
У сумнівах чи разом вийде втрапити у інший вимір
Життя — це неминуча суміш рішень й лабіринтів
Життя — це деколи у ризику та проти долі учинити гамір
За особистим прикордонням животіє особливий простір
Хтось хоче бачити у ньому сховану і позаочну гавань
Ми думаєм, що там нас не досягне влучний постріл
А що якщо це в нас є небезпечна та жорстока дань?
Якщо ти сам для себе схильний влаштувати обстріл?
То може це пройти не в настрої самотніх поридань?
Нам глибини бракує, щоб цінувати та приймати
Нам широти бракує, щоб оцінити цілісну картину
Щоб мати шанс почути кращі емоційні аромати
Нам треба розуміти й знати як зловити звуки клавесину
Щоб стати глибшим й ширшим треба скинути старі догмати
Сміливим бути лізти в ту малодоступну гущавину
В неволі внутрішнього світу не затанцюють почуття
На страхові і болі проростуть уроки, але не любові
В неволі буде це фіктивне і мале серцебиття
Бо іншого потрібно бачити і чути, щоб заспівати щирі колискові
Щоб бути чистим, вільним і наївним як мале дитя
Потрібно викинути з себе всі рослини будякові
Ми хочем світом рухатись як автобаном
Ми хочем розпорошитись і повстигати все на світі
Але тоді для більшості ми будем ураганом
Який не бачив ні людей і ні краси у цьому буйноцвітті
У поспіху загубим очі ми потрібні швидкоплином
Не вибравши одне ти маєш ризик потонути в лихолітті
У підсумку ми витрачаєм сили часто не на тих людей
Дивуємось тому, що до потрібних чимось неготові
Не можна вічно жертвувати цінний привілей
Не можна з вищого зробити звички побутові
Прийде колись самооцінка зіграних ролей
І роздуми постануть у собі важкі та пілатові
Ми обираємо людей, і настрої, й світогляд
Ми обираєм хто оточить нас й чому навчить
Вони всі неодмінно заформують дивний погляд
І не питатимуть нічого в того, хто мовчить
Ми обираєм який в нас головувати буде спогад
Не варто згодом дивуватись чому з кожним все гірчить
Забули ми яким є смак міцного єднодумства
Наш час підмінами єднання й спільноцінностей забитий
Настільки різними іти в одному напрямку — парад безумства
Це часто ще на зльоті є літак красивий, але збитий
Як дивно, що ми не починаєм з повного й всебічного знайомства
Як дивно нас здивує, що шлях яскраво льодовитий
Священне слово «вірність» піддалось ерозіям у часі
В класичних книгах та у подвигу небагатьох воно існує
Заполонили простір до бонусних уваг й розваг створіння ласі
В яких і поза спиною партнера іще одне життя вирує
Цей потяг бути в різних кінозалах у ще єдиному сеансі
Поки найважливіше у житті тужливо галасує
Ми звикли висувати ще одну вимогу, а не розуміння
Ми звикли ідеалу вимагати, яким не є самі
Достатньо зрозуміти, що можем ми для когось бути ідеальне сотворіння
Достатньо зрозуміти, що все тепло не втримаєш в зимі
Настане час коли злетить наш шанс на всесвяте прозріння
І зрозумієм, що з тим ким варто ми вже не німі
З необережності вколоти можна як не знаєш таємниці
Невдячним бути, коли не знаєш повних біографій
Погані ставлення формують не лиш грати, а цілі в'язниці
Людину може сповнювати вал із фотографій й епітафій
Не так вже просто бачити красу з темниці
Плекати в собі зміни важко у полоні іннер-мафій
Заручник холоду помітний у натовпі яскраво
Зневіра, страх та дисонанси мають власні кольори
Якщо пізнати як правда зігріває і звільняє золотаво
Можливо витягти квиток з під себе і стати переможцем гри
В свободі вже тоді митець творити зможе зеленаво
Не поливаючи ні кров'ю, ні слізьми густі коври
Як взнати все про власну сутність, то можна породити віру
Не витрачатись на цемент для тліну та камені у перехожих
І навіть підливанням авторських страхів не маятись надміру
Не виливати хвиль жорстокості на організмів божих
Не просто так те брокколі різниться від шматка зефіру
Корисне чи шкідливе щось неочевидно для байдужих
Довготерпіння і довгонадія почуттів міцна є сила
Вразливим та відкритим бути у довірі — це не слабкість
Це у собі та іншому знайти міцні для опору перила
Із ніби-то крихким та вірним парусом набрати стрімкість
Так справжню особистість доля не лише відкрила, але й підкорила
Так з нього, неї й нас постала не лише нова високість, а й глибокість
