Буває особливий в житті біль

І не знеболити його ніколи і нічим

Хронічний купу років це наш стиль

Із безкінечністю важких причин

Приходить часто він зненацька

Як ножові поранення в слабкі місця

І як гієна він хижацька

Бажає тебе з«їсти до кінця

Прогулянки він любить ранами жорстокі

І співи депресивніших з пісень

І фільми, де усі ми одинокі

Моменти, що дарують лиш мігрень

Він перерве світлішу із думок

Затягне він у чорне трясовиння

Посадить відчуття він під замок

Довівши все в тобі до посивіння

Цей біль — турист всередині судин

Цей біль окупував клітини тіла

Цей біль не знає компромісів й середин

Цей біль — це сутність принципу та діла

Цей біль не має меж й кордонів

Цей біль харчується душею

Цей біль фанат щільних полонів

Цей біль фанат покрити все іржею

Цей біль як блискавки розряд

Цей біль як постріл влучний в серце

Цей біль жертвоприношення обряд

Де ти розтрощене люстерце

Цей біль як кінопоказ гірших снів

Цей біль як бал із втрачених людей

Цей біль як ностальгічний легіон вогнів

Цей біль як поле із засохлих орхідей

Цей біль із тебе витискає літри сліз

Цей біль висмоктує останні сили

Цей біль про смерть твою як прес-реліз

Цей біль надій твоїх підбиті гвинтокрили

Буває хочеш вирватись на волю

Буває втому років хочеш відпустити

Чомусь не вийшло оминути страшну долю

Чомусь не вийшло травми підкорити

Підірвана була велика гребля порятунку

Вода депресії залила все навколо

Все як для канібалів почастунку

Де на столі ти будеш страва-соло

І мало хто це здатен в світі зупинити

А змога наша дихати не вічна

Прийде потреба все це розчинити

І всі напишуть, що біда була трагічна

Погана є можливість такий біль здолати

Це тіло без душі й позбавлене чуття

А як не хочеш ти цей біль приспати

Твій вирок обирати лиш важке життя