«Венера у хутрі» Р. Поланскі«, що побудований на романі Л. ф. Захера-Мазоха, розкриває перед нами глобальну картину відносин двох статей, що переосмислюють свою власну гендерну роль та значення переосмислення своїх гендерних ролей у фундаментальному процесі відносин між двома статями.
Він був режисером свого життя і шукав свій ідеал («молода, сексуальна, вишукано гарно говорить, освічена, розумна та зріла»), а зустрічав «одягнених, як проститутки або лесбіянки, що говорять ніби їх рот наповнений гелієм». Чи дійсно «Бог покарав чоловіка віддавши його до рук жінки»? Чи не сексизм це?
У розвитку їх відносин вони проходять декілька етапів. На початку Він сильний, впевнений, владний, злегка байдужий, а Вона слабка, нещасна, промокла та виправдовується, виявляє повагу до нього. Щоб вперше змінити співвідношення їх ролей вона застосовує проти нього важку артилерію, якої насправді Він сам підсвідомо бажає (сльози, драма, істерика). Він змінює своє ставлення, реагує тим, що жаліє її, поки її сила зростає, а Він все більше не може перед нею встояти. Спочатку на її користь грає слабкість, потім зовнішність, а вінцем її могутності стає її сила, яку Він сам же їй і подарував, сформувавши з неї богиню.
Нагадує любовну історію у рамках серйозного роману, яку чомусь більшість людей сприйняла як порно («любов до хутра – це вроджене почуття і наша природна пристрасть" і виходить, що варто захоплюватись генієм, що так тонко ходить на межі мистецтва та пошлості чи садомазохізму), бо люди все зводять до соціальних проблем, банальності, тривіальності (расизм, класова боротьба).
"Що таке любов у порівнянні з тим почуттям болісного блаженства обожнювати жінку, що зробила тебе своїм рабом, прекрасного тирана, що безжально топче тебе ногами. Моя богиня. Мій диктатор. Моя Венера у хутрі".
Він встав на коліна і знайшов свій ідеал. Єдине, що страшно, що його ідеал може виявитись жінкою ще гіршою, ніж йому хочеться. Він – чуттєвий аскет. "Гірше жіночої невірності може бути лише вимушена вірність. Жінка має владу, використовуючи для цього чоловіка". Чи означає для жінки, що прагнення до рівності з чоловіком означає втрату здатності бути собою? Як же двозначність, претензійність? Як сприймати щирість і ясність його думок? Підкорення жінки чи підкорення жінкою? "Полюбіть мене, наказую, володійте мною, робіть зі мною усе, що хочете, вдарте мене, заставте мене страждати". Вона стала центром. Бажання одягати і роздягати її вже стала основою його любові. У відносинах головним може бути лише один, хтось молоток, а хто ковадло, біль стає насолодою, Вона використовує і витискає його, знищує та руйнує, бо це його останній і бажаний шанс жити. Він втягнув її у цю гру, а тепер звинувачує її, що вона гарно грає. "Варто побоюватись своїх бажань, богинь не варто обманювати". Він шукав її , бо вона – це він? Де ж справжня межа між чоловіком та жінкою? Хто кого зіпсував? "Небезпечно бути під владою жінки". Жінка стала більше чоловічною, чоловік став більш жіночним, грані між ними стають все меншини, бо як перші, так і другі бажають переосмислювати себе і свої ролі в процесі гри, що називається любов (а можливо це лише вишукане порно).
Їй потрібно підтвердження моєї любові, тільки це всім один від одного і потрібно, не сама любов, а підтвердження. (Д.С.Фоер)
Жінки – природжені художники-декоратори. З пензлем у руках і мольбертом на додачу. А чоловіки для нас часом чисті полотна – малюємо, розфарбовуємо, десь підтираємо, щось замазуємо. Тільки от, як правило, в результаті з'ясовується, що малюємо ми не з натури, а під впливом фантазій, бажань – гляди, суцільна невідповідність з дійсністю. (Е. Сафарлі)
