Кожен свідомий киянин буде долучатись до місцевого самоврядування, якщо державна влада надасть для цього інституційні можливості. Тоді українці на місцях зможуть реалізувати це прагнення. Кожен свідомий киянин буде долучатись до столичного самоврядування, навіть якщо влада не стане надавати такої можливості, а навпаки усіляко створювати перешкоди для громадської діяльності. Принаймні іншого способу стати на заваді тим згубним процесам, які мають місце в останні роки просто нема.
Певна низка активних містян шукає інструменти для перемовин з владою міста, аби транслювати їм бачення майбутнього Києва в очах громади. Проте, влада міста демонструєсвою рішучість ігнорувати голос громади та відверто протидіяти їй заради втілення власних амбіцій. Питання незаконних забудов та знищення історичного простору залишаються вкрай гострими проблемами на сьогодні. Громада не має мовчазною згодою надавати карт-бланш місцевій владі, а прагнути повноцінно протидіяти тим рішенням, які приймаються всупереч волі громади.
У 2011 році, влада міста Стамбул прийняла рішення про знищення культового кінотеатру «Емек», на місці якого планували спорудити черговий торговий центр. Будівля мала видатну 120-річну історію. Там проводили кінофестивалі та концерти поряд із звичайними кінопоказами . Будівля відображала місцевий спосіб життя і дозвілля та була рідним місцем для мешканців міста.
Громада разом з видатними діячами культури вийшла на захист кінотеатру, але демонстрація зіткнулась із силовиками озброєними, в тому числі, водометами та різнокаліберною зброєю. Маніфестація під кінотеатром Емек стала регулярною, люди збирались вночі на літературні вечори, або акустичні концерти, захоплювали будівлю, систематично відбувались сутички з поліцією. Мітинги на захист кінотеатру, фактично, стали мобілізаційною платформою для подальших протестів на площі Таксім на захист дерев парку Ґезі, які переросли у антиурядові заворушення по всій Туреччині.
Ми пам'ятаємо, як у кінці жовтня 2014-го року кияни вийшли під стіни КМДА з вимогами негайної реставрації кінотеатру «Жовтень», будівля котрого ще не встигла охолонути після пожежі. Миттєва реакція суспільства стала результативним актом впливу громади на владу Києва, проте ми маємо багато безплідних епізодів, як, наприклад, Сінний ринок. Кияни зустрічаються з типовою проблематикою руйнування «старого міста», але окрім гучного протесту, вони не бачать іншої можливості для збереження історичного центру. Якщо каліцтво Андріївського узвозу стосується всіх киян, то певні труднощі зустрічають жителі інших районів Києва, які мають інциденти більш локальні, але залишаються непоміченими.
Кожен киянин відчуває свій район, як самобутній, що різниться поміж інших, а отже — володіє більш гострим сприйняттям топічних проблем навколо місця свого проживання. Наразі він має один канал зв'язку з місцевою владою — районні державні адміністрації, але вони виключно централізовані. Тих, хто очолює дані інститути, кияни не обирають, їх назначає президент, тому і підпорядковуються вони центральній владі, а не мешканцям району, яких взагалі усунули від самоврядування.
Влада і політичні пристосуванці, які паразитують на публічних ресурсах міста зробили все, щоб у виборців сформувалось викривлене сприйняття ролі депутата міської ради, адже вони не «закріплюються за округом» і обранець не може займатись виключно одним районом міста. Київрада має займатись глобальним розвитком столиці, приймати стратегічні рішення, планувати не тільки раціональне розподілення бюджету, але й створювати умови, за яких до міста йтимуть інвестори тощо. Відсутність багаторівневої системи самоврядування призводить до некоректного функціонування виконавчої влади в місті (КМДА) та викривленого сприйняття та очікувань від 120 депутатів міської ради в Києві з 10 адміністративними районами.
У 2010 році були ліквідовані районні ради і дискусії навколо необхідності їх відновлення то розгораються, то вщухають. Противники багаторівневої системи самоврядування вдало маніпулюють аргументом, що «райради» — «пережиток СРСР», але вдалої альтернативи ніхто влада не пропонує. Виходить – відновлювати райради їй зась, проте запропонувати якісь інновації, про які вона торочить, як виявилось, не здатна. Звичайно, адже підставними керівниками районів можна безперешкодно маніпулювати, всупереч інтересам громади. А це доступ до чималої частки публічного бюджету та контроль над корупційними потоками.
