Вертаючись до теми Чорнобаївки. Багато проговорено про міфічність цього місця. От навіть народні фільмові творці задумались над створенням культового блокбастера, на основі останніх подій в цій «чорній дірі», ненаситно поглинаючій ворожих солдат разом з їхньою технікою. В інтернеті гуляє картинка, де гарячі точки України зображені як одна велика Чорнобаївка. Можливо, врешті цей фільмовий задум і залишиться у формі жарту, та мене це наштовхнуло на деякі міркування.
Російський імперський міф багато в чому тримається на героїчних звитягах хоробрих радянських, а згодом і російських солдат. Московити невтомно втілюють цю надідею в свою фільмову творчість, яка мала і має неабиякий попит на просторах розлогого мордору. Переймаючись відчуттям власної винятковості, сакралізації війни та гіпертрофованим бажанням перемог все нові і нові покоління росіян надихаються тим, що «родіну мать» треба не тільки захищати, а й забирати у сусідів чужі території для примноження величі власної імперії.
Але чому ж тоді українським фільмовим продуцентам не створити щось на противагу, такий собі власний міф про українську армію, яку не можна перемогти навіть переважаючими силами? Міф, який би зайшов як ніж в масло масовому російському глядачу, хтивому у глибині душі до всього войовничого, інфернального та містичного. Запустити б в нього стійкою міфологемою: не лізь до нас, москалю, – бо вб'є. Тоді може в них глибоко на підсвідомому рівні не виникатиме бажання з нами воювати.
Наостанок хочу сказати: наші ЗСУ ще покажуть рашистам кузькіну мать та прикусив язика, скажу так: вони ще дізнаються, коли їх вчергове накриє, звідки в них ноги і руки ростуть, яких їх так успішно в Україні позбавляють. Не кажу вже про мізки, бо не можна їх позбавити того, що вочевидь відсутнє в їхній черепній коробці. Словом - все буде Чорнобаївка.
Посилання на відеоролик про Чорнобаївку:
