Слухаючи інтерв'ю про війну з російськими публічними інтелектуалами – експертами, які знаходяться в опозиції до путіновського режиму не міг позбавитись відчуття, що десь в тих на позір правильних розмірковуваннях про війну і прогнози її розвитку знаходиться підступ. Приміром, говорячи про можливий розвиток війни, вони говорять про можливу деокупацію в разі успіху України. Тільки ця деокупація з їх теперішніх розмов (не говорю про те, що вони стверджували раніше перед накладенням санкцій і гибеллю російських солдат на війні) не йде далі ніж до меж територій станом на 23 лютого, тобто до моменту вторгнення росії в Україну. В мене склалося враження, що вони вголос бояться навіть припустити думку, що росія за теперішнього стану речей може віддати Україні Крим і частину території Донбасу, яка була захоплена раніше. Ні, з їх слів відчувається, що це крамола, Крим же «іконно» наш. Так, вони говорять, що правлячий режим московії приречений і здатні прогнозувати досить похмурі сценарії розвитку північного сусіда.
    Однак, коли мова заходить про те, що Україна за підтримки Заходу може вимагати чогось більшого, ніж те, на що вона має вона має право розраховувати з їх погляду, вони витягують з рукава козир «червону кнопку», розповідають про наявність в росії ядерних боєголовок різної потужності, які навіть в разі запуску неможливо перехопити. Далі ведуть мову про те, що в росії є непередбачуваний путін і що історично росія не здається. Не можна не помітити як їх втішає думка, що росія володіє одним з найбільших ядерних арсеналів на планеті. Ні, вони не за те щоб їх використовувати, так критично мислячий інтелектуал, хоч би й росіянин, мислити не може, їм важлива сама можливість використання ядерної зброї. Прорікаючи про недолугість правлячого режиму, вони твердять, — ми як «великий і могучий» за себе здатні постояти, Україні ж відводять меншовартісне місце, тим самим відмовляючи їй у реалізації її державності та відновленні історичної та міжнародно-правової справедливості.
    І справа не в тому, що вони не є хорошими аналітиками та знавцями предмету, насправді вони такими швидше за все є, а в тому, що меседжі, які вони посилають в публічний простір є, на моє переконання, шкідливими для українців, а то тим, що вони містять в собі глибоко приховану акнтиукраїнськість та сприяють розбудові міфу імперської величі росії.