- Якщо під час розвитку ембріону немає балансу необхідних нутрієнтів, деякі процеси сповільнюються і пропорції конструкції змінюються. Дефіцит глюкози, кисню чи ще чогось, не впливає на структури, що потребують менше енергії для свого росту. Однак більш енерговитратні структури можуть його сповільнити.
Рей Піт «Причини аутизму»
Пальмітинова кислота (С16:0) у грудному молоці становить найбільшу частку (приблизно 25% усіх жирних кислот) та є основним джерелом енергії. По її вмісту чемпіоном є пальмова олія (прибл. 45%), жир коров'ячого молока (прибл. 26%), какао-масло (прибл. 26%), тваринні жири, в т.ч. сало (близько 25%).
Пальмовий олеїн використовується всіма виробниками замінників грудного молока без будь-яких обмежень. Проте небажані ефекти пальмового олеїну в складі дитячих сумішей стали приводом ретельних досліджень.
Пальмітинова кислота може перебувати в молекулі тригліцериду у двох позиціях. У материнському молоці 70% пальмітинової кислоти -- це бета-пальмітинова кислота. У стандартних молочних сумішах часто використовують низькоплавку фракцію пальмової олії, у якій 70% пальмітинової кислоти займає у молекулі тригліцериду не бета-, а альфа-позицію. Якщо пальмітинова кислота знаходиться в альфа-позиції, фермент ліпаза може витіснити пальмітинову кислоту з гліцерину під час ліпогенезу. Вільна пальмітинова кислота може в подальшому незворотньо зв'язуватися з кальцієм, утворюючи комплекси кальцію пальмітатy – т. зв. кальцієве жирнокислотне нерозчинне мило.
Формування цих мил, які не всмоктуються в кишківнику й виводяться з випорожненнями асоціюють з розвитком закрепів. Це може призводити до зниження всмоктування кальцію й жирних кислот і навіть супроводжуватися дефіцитом у мінералізації скелету.
Пальмітинова кислота, естерифікована в бета-позиції молекули тригліцериду, ефективно захоплюється ентероцитами слизової оболонки кишківника як моногліцерид без попереднього розщеплення, не змінює консистенцію випорожнень і сприяє підвищенню всмоктування кальцію. Використання структурованої олії збільшує вартість дитячої суміші, і тому вона присутня тільки в дорогих спеціалізованих замінниках грудного молока. Крім того, деякі суміші (Nutrilon Комфорт, «Нутриція») безпосередньо збагачуються синтетичним тріацилгліцеридом (Бетапол), у якому пальмітинова кислота переважно в бета-позиції.
Всі ці дані наводить пані Бєлоусова О.Ю. у статті ПАЛЬМІТИНОВА КИСЛОТА: МІФИ І РЕАЛЬНІСТЬ, зазначаючи, що в якості джерела жиру в дитячих молочних сумішах заборонене використання кунжутної та лляної олій. Віддаючи ж данину вірі у шкідливість насичених жирів вона пояснює, що також не використовують і коров'яче молоко, бо
«…насичені жири, що входять до складу жиру коров'ячого молока, можуть підвищувати ризик розвитку атеросклерозу та цукрового діабету в наступні роки життя дитини».
М'яко кажучи, дивне пояснення, враховуючи, що в жировій складовій молока людини і корови відсоток насичених жирів практично однаковий – 50-54%.
Далі процитую уривок статті «Еволюція мозку людини» (by Stephen Cunnane, Kathlyn Stewart), але спочатку (раптом хто не знає) що воно за кетони такі?
Кетони – найбільш «екологічне» та якісне пальне для циклу Кребса в мітохондріях та пластичний матеріал для формування мозку. Це здобуток тих далеких часів, коли мавпа неймовірним чином стала людиною.
«Є дві ключові переваги у використанні кетонових тіл як основного пального альтернативного глюкозі. По-перше, люди здатні накопичувати значні жирові запаси тіла, тобто можливе тривале постачання жирних кислот для виробництва кетонів. По-друге, використання кетонів для забезпечення частини енергетичних потреб мозку, коли доступність їжі непевна, вивільняє деяку кількість глюкози для інших потреб і значно знижує як ризик розпаду м'язових тканин для синтезу глюкози, так і загрозу функції еритроцитів, що залежать від глюкози [у них відсутні мітохондрії, тому і „працюють“ на доісторичному гліколізі; а от, скажімо, живчики (сперматозоїди) мають потужні кільцеві мітохондрії]. Цікавим є те, що у новонароджених споживання кетонів відбувається в 4-5 разів швидше, ніж у дорослих. У немовлят вони не тільки резервне пальне, але й основа для синтезу ліпідних структур».
Окислення кетонів починається під час розвитку плоду. Материнське молоко кетогенне, оскільки містить багато MCT (середньо-ланцюжкових насичених жирних кислот якими також багата кокосова олія). Значна частина енергопотреб мозку немовляти покривається кетонами. Для їх оптимальної утилізації необхідна деяка кількість глюкози, тому природньо, що в молоці присутня лактоза.
Не менш важливе й те, що кетонові тіла дають субстрат для синтезу холестерину, жирних кислот і складних ліпідів мозку. Для немовлят бета-гідроксибутират (В-ОНВ, бета-оксимасляна кислота) та ацетоацетат -- основні будматеріали для його формування і мієлінізації.
Найімовірніше, людина змогла розвинути свій супер-мозок завдяки унікальній здатності до використання «супер-пального». Як виявляється, «кетоновий лайфхак» у постнатальний період приматам недоступний. Хоча розмір їх мозку втричі перевищує мозок інших ссавців тієї ж вагової категорії. Однак людський мозок ще більший: він перевищує мавпячий у 2,5-3 рази.
Метаболізувати кетони ссавці і примати можуть, а синтезувати -- ні. Вочевидь тому, що їх мозок розвивається не так швидко. Мозок людини розвивається і збільшує свою вагу інтенсивніше, причому кожен наступний етап його формування залежить від успішності попереднього. Про темпи формування мозку людини красномовно свідчить остання колонка у таблиці його енергетичних потреб від народження до зрілості:
Отже, критичною є неперервна подача енергії та будматеріалів. Саме тому доношені немовлята мають добрий шмат підшкірного сала яке «вступає в гру» коли матір не погодує дитя протягом шести годин.
Принагідно зауважу, що підгодовування слід починати не пізніше піврічного віку, оскільки деякі «стратегічні запаси», що їх дитина нагромадила через плаценту матері, до цього часу вичерпуються. Оскільки до них належать залізо, цинк, вітаміни A та D, то вочевидь, вегетаріанство (принаймні до моменту розвитку у дитини ферментативної системи і повноцінного мікробіому) – цілковито протипоказане. Крім того, на шляху до інтелекту людині довелось «пожертвувати» довжиною кишківника, втративши можливість переробляти траву і синтезувати з неї необхідні жирні кислоти.
Порівнюючи людину з наземними ссавцями не можна не помітити, що ссавці в середньому мають до 5% жирової тканини, тоді як чоловіки в нормі мають не менше 8%, а жінки – 15-20%.
Цікаво, що у дикій природі, практично неможливо зустріти тварину з ожирінням.
Немовлята на старті можуть мати 15% жиру, а за пару місяців кількість підшкірного сала може подвоїтись і зростати до року. Показовим є те, що у дитячому жирі майже відсутні поліненасичені жирні кислоти (ПНЖК) незалежно від того як багато рідкої олії споживає мати дитини. Тоді як співвідношення насичених та ненасичених жирних кислот у вісцеральному жирку дорослих корелює з типом жирів у раціоні.
Жирним кислотам важко долати гематоенцефалічний бар'єр, а холестерин цього не може робити взагалі. А це, на хвилиночку, 40% ваги мозку у сухому залишку! Ось тому печінка і навчилася виробляти кетонові тіла (з жирів чи білків, але воліє з жирів, щоб зберегти м'язи). B-OHB і ацетоацетат продукуються з довго- і средньо-ланцюжкових жирних кислот, і з плином крові легко проходять згаданий BBB (blood-brain barrier).
Якщо виробляти кетони тільки з м'язів, можна померти через 6 днів, а по факту людина нормальної ваги може жити на воді біля 74 днів, підтримуючи мозок кетонами.
Знаннями про це завдячуємо Джорджу Кехіллу (George Cahill). В одному з давніх экспериментів (у наш час, найімовірніше, він не отримав би на нього дозвіл), він демонстрував як кетони можуть заміняти глюкозу для потреб мозку. Пацієнтам з дуже високим рівнем B-OHB (5-7 ммоль) вводився інсулін доти, доки рівень глюкози у них не сягав 1 ммоль!
Пересічна людина впадає в кому при рівні глюкози менше 2 ммоль і вмирає, коли цей рівень опускається до 1 ммоль. Кетозники ж були в повному порядку, демонструючи нормальну нервову діяльність.
Рівень глюкози у людини нормалізується в районі 3,7 ммоль після декількох днів голоду (фізіологічний кетоз), не зважаючи на відсутність надходжень глюкози іззовні. Чому? Тому, що при виробництві B-OHB і ацетоацетату вивільняється значна кількість гліцерину, котра на пару з вільними амінокислотами перетворюється на глікоген. Саме тому, особи, що живуть в харчовому кетозі, навіть з нульовим надходженням вуглеводів, все одно мають 50-70% від нормального рівня глікогену, що доведено шляхом м'язової біопсії.
Людина адаптувалася до тривалої відсутності глюкози в їжі (дієтичний кетоз). Як виявилось, нема інших тварин які могли б ендогенно синтезувати кетони у відповідь на голодування*. Правда, є один виняток – це корова, що дає дуже багато молока в день. Вона може увійти в кетоз через сильну втрату глюкози на виробництво молочного цукру. Але це єдиний випадок, і особлива обставина.
Ведмідь, наприклад, голодує всю зиму, але у кетоз не входить. Свої запаси жиру, він використовує у сплячці для продукування глюкози. Лише людина адаптована до супер-пального і вміє входити в кетоз природнім шляхом.
Кетонами можуть харчуватися майже всі внутрішні органи, за винятком того, який їх виробляє. Печінка людини і щурів не метаболізує кетони. У мишей дещо по-іншому, що на думку Річарда Віча (учень учня самого Отто Варбурга -- Ганса Кребса) привносить деяку плутанину в інтерпретацію генетичних досліджень проведених на мишах.
* Існує варіант цієї думки, що лише людина може без голодування і обмеження калоражу потрапляти в кетоз. Діти, й підлітки не знайомі із солодощами, живуть у ньому без жодних проблем. Особливо коли хворіють. По-справжньому закохані теж перебувають у кетозі.
З віком, легкість входження в кетоз «по кілька раз на день» поступово втрачається.
На ситому, втомленому фітнесом і підрахунками калорій Заході кетогенна (низьковуглеводно-високожирова) дієта сьогодні знову на піку популярності. Тут і зміна парадигми допомогла, і накопичилась критична маса відповідних досліджень, і виробники біленьких баночок з кетоновими солями та етерами починають розкручуватись... Але це не є чергова модна дієта. Вважаться, що кетоз працює на людину вже міліони років!
Щоб мати уяву, середньо-оптимальний спосіб кетогенного харчування виглядає наступним чином.
Два рази на день салат із сирих овочів, за ним -- багато тваринних жирів (з рослинних олій перевага надається кокосовій) і поміркована кількість білків. Між цими прийомами можна з'їсти небагато сезонних фруктів, а можна і не їсти. Чем довше в кетозі -- тим менше на них тягне. Норма вуглеводів для підтримки кетозу у всіх різна: комусь 20 грам на день достатньо у вигляді клітковини, хтось до 100 грамів ще в кетозі.
В глибокому кетозі від крохмалю верне до нудоти, про що знають всі кетозники, що випадково втрапили на «солодкий стіл».
Зовнішня глюкоза гальмує «важкі» процеси добування енергії з їжі, такі як глюконеогенез (перетворення лактату, пірувату, гліцерину і глюкогенних амінокислот на глюкозу) чи перетворення жирних кислот в кетони. Цукор у різних формах суттєво все пришвидшує і спрощує. Колібрі, наприклад, примудрились до 85% енергії виробляти «з коліс», «дозаправляючись» нектаром на льоту.
Високовуглеводне (високобілкове) харчування сприяє нарощуванню жирової тканини завдяки інсуліну. При сповільненому обміні речовин у так званих «метаболічних гальм», – цей природний механізм стає патологічним, призводячи до зростання артеріального тиску, склерозу судин, ожиріння та діабету. Тож для таких людей (їх статистично більше ніж людей з протилежним, пришвидшеним обміном речовин) високожирове харчування може усунути підгрунтя для наймасовіших хвороб цивілізації.
Худорлява меншість, за будь-якого харчування, страждає від іншої крайності: алергічно-аутоімунних хвороб, часто запального характеру, внаслідок енергодефіциту на фоні хронічних стресів. Для таких чахликів-задохликів кетоз – просто знахідка (life-saving strategy), особливо при схильності до різного штибу нейродегенерацій.
Окрім багаторівневої лікувально-оздоровчої дії (одна аутофагія чого варта!), кетоз розширює спектр людських можливостей. Витривалість після повної кетоадаптації вражаюча. Скажімо, типовий «вуглеводник» на велосипеді спалює свій запас глікогену за дві години (при витратах 600-700 калорій на годину). І його тіло не може далі працювати, перейшовши швиденько на жири «від пуза». Йому терміново потрібен солодкий чай або/і банан. Інакше доведеться тягтися «з останніх сил». Кетозник носить з собою 40 000 калорій у вигляді жиру, енергію з котрого організм уміє добувати в будь-який момент. Він може їхати 200-300 км на велосипеді навіть не думаючи про їжу.
Отже, завдяки жирам, що їх дієтологи вважають некорисними, стала можливою сама поява «вінця еволюції».
І як би довго не залякували нас медики, при розумному підході, насичені жири не тільки не шкідливі, але й дають необмежений простір для біохакінгу.
Хоча так направду, медицина лякає нас не на зло, а на середньостатистичне добро. Зло полягає в узагальненнях. Про це – незабаром.
Використані матеріали:
https://bengreenfieldfitness.com/2016/05/what-are-ketone-salts/
