Російська пропаганда завжди була передовим загоном російської армії. В часи Незалежності України Москва веде системну і безперервну інформаційну війну проти України. Після Помаранчевої революції відбувся вихід на новий рівень. В цей час запрацювала пропагандистська платформа russia today RT. З того часу російська машина дезінформації та пропаганди розгорнулася до величезних масштабів.
До того також були різні спроби росіян випробувати на міцність українську державність, яка тільки формувалася і шукала себе. «Вибори в Криму» 1994, острів Тузла 2003 тощо. Після шоку Помаранчевої революції, росіяни вступили у позиційну інформаційну війну на знищення. Задовго до повномасштабної кінетичної війни. Україна замінила на федеральних каналах ісламських фундаменталістів і терористів.
У відповідь на помаранчеву стрічку, почалася мімікрія під український креатив — колорадська георгіївська стрічка. Символічна підтримка Заходу розвинула параноїдальні настрої в Москві. Росіяни так і не змирилися з тим, що українці виявилися здатними на самоорганізацію та власний креатив. Скромна за американськими мірками фінансова підтримка українських ЗМІ сприяла зародженню думки, що медіа ресурс здатний практично на все. Клони RT почали плодитися. Тоді, майже 20 років тому, вони почали свою роботу як на внутрішню, так і на зовнішню аудиторію. Поряд з телебаченням своє місце почали займати онлайн платформи та соціальні медіа. Це було формування тієї машини дезінформації та пропаганди, яку ми знаємо сьогодні. Тієї, яка була передовим загоном війни і в 2014 і в 2022 роках. росія відмовляла Україні у суб'єктності, в праві на існування. Машина пропаганди нав'язувала хворобливе уявлення росіян про Україну на весь світ. Та й на українців теж. А в 2007 році в Мюнхені путін фактично зізнався у своїх майбутніх злочинах. Мюнхенська промова російського диктатора справедливо вважається точкою відліку, від якої починається поступальна агресивна політика Кремля із прямим застосуванням воєнної сили.
Через півтора року росія напала на Грузію. Їй все зійшло з рук. Очевидно, що успіхи діяльності машини пропаганди були оцінені високо. путін повірив, що все працює. Через місять російське «мзс» уже взялося вишукувати в Україні «утиски російськомовного населення». Тоді для переважної більшості все не було очевидним. Хоча «Український тиждень» після російського вторгнення до Грузії вийшов із пророчою обкладинкою «Україна наступна». Росіяни, пересвідчившись у силі власної машини брехні, формалізували її на рівні своєї воєнної доктрини. В 2013 році добре відомий нам очільник російського генштабу Валєрій Гєрасімов представив новий варіант доктрини. Після цього її стали називати його іменем. У виступі в російській академії військових наук він заявив, що невійськові засоби перевищили свій вплив у досягненні стратегічних цілей над військовими.
В 2013-2014 роках Україна відчула це на собі. 2014 року фабрика російської дезінформації вийшла на принципово новий рівень потужності. Включно із кратним кількісним зростанням. Окупація українського Криму була її найбільшим досягненням і схоже змусила господарів повірити у свою виняткову силу. Багато фахівців розглядають російську доктрину у зв'язці з китайською доктриною «необмеженої війни». В плані нелінійних засобів вони мають багато спільного. Обидві передбачають використання дезінформації, маніпуляцію меншинами, управління сприйняттям інформації супротивником тощо.
Російська та китайська доктрини перебувають використання «сурогатів» — наприклад «ДНР-ЛНР» чи «Придністров'я». Через них виконувалася брудна кривава робота, натомість агресор вдавав, що не має до цього відношення і взагалі вдавав із себе жертву. Пропаганда і дезінформація стали частиною нелінійної війни. Її ціль — досягнення стратегічних цілей, уникаючи прямого зіткнення з усією військовою силою супротивника, одночасно підриваючи його силу та волю, дестабілізуючи, дезорієнтуючи. Хоча це не винахід Гєрасімова, звісно.
Тим не менш, російські «нелінійні» заходи стали окупантам у нагоді там, де їхні військові не змогли просуватися. Поки бої точаться на лінії зіткнення, російська пропаганда і російські агенти проводять свої операції на всій території супротивника. Росіяни намагаються отримати рефлексивний контроль над ворогами, керувати їх реакцією, очікуваннями, світоглядом. Ми бачимо, що в Угорщині росіяни перемогти без бою. Також вони досить довго змогли залякувати або підкуповувати політиків у Європі.
Вторгнення у Грузію в 2008 році залишилося без належної реакції, в тому числі, через те, що росіяни змогли забезпечити рефлексивний контроль над Заходом у рамках цієї війни. «Перезавантаження» стосунків зі США стало для них перемогою в нелінійній війні. Відсутність реальної відповідальності за війну проти України в 2014 році теж стало наслідком того, що росіяни змогли значною мірою вплинути на реакцію заходу. Це і є той рефлексивний контроль над супротивником, якому путін кинув виклик у Мюнхені в 2007 році.
В 2019 році Гєрасімов представив оновлений варіант доктрини. Тепер вона стала ще більш агресивною і нелінійні заходи передбачено застосовувати вже у рамках більш зухвалої агресії проти інших країн. В 2022 році ми це побачили на власні очі та відчули на собі. І саме ми має шанс стати тими, хто цю машину зупинить та знищить.
Читайте більше про те, як працює російська дезінформація і пропаганда проти України в моїй книзі «Інфодемія». Її можна замовити на сайті Видавництва Марка Мельника: https://markobook.com/knigarnya/infodemia/
