24 лютого сили вторгнення рашистів розраховували захопити столицю України за лічені години. Висадити десантну дивізію в Гостомелі та здійснити ривок до Києва. Далі справа техніки. Захоплення органів влади, телевишки, військових об'єктів, проголошення «нової реальності».

Варто розуміти, що «план Б» ворог запустив у роботу одночасно. Захід армади з території Білорусі, взяття міста в оточення, тиск з метою досягти капітуляції.

Детальніше про це було написано в першому тексті з двох про битву за Київ. Для кращого розуміння контексту бажано спочатку прочитати його:

 

https://site.ua/oleksandr.solonko/vzyati-kiyiv-za-tri-dni-bulo-planom-b-iynpgpz

Тут буде йти мова здебільшого про те, що відбувалося після заявлених «взяти за три дні».

Отже, 25 лютого 35-та загальновійськова армія рф не могла продовжувати ривок на оточення Києва. Для цього не вистачало палива, а колона забезпечення дуже повільно рухалася північчю Київської області. Їй активно заважали.

Проте, рашисти не сиділи без діла. Вони займалися пошуком вигідних позицій для подальшої атаки та обстрілів Києва. Після Гостомеля на шляху сил вторгнення стояло місто Ірпінь, бої в якому значною мірою вирішили долю битви за Київ. Можливо не останньої.

Штурм Ірпеня почався 27 лютого. Місяць невпинна (не така вже і невпинна, як виявилося) сила намагалася зрушити нерухомий об"єкт. Вигнати рашистів з міста вдалося 28 березня.

Триденний "план Б" провалився. Битва за Київ тривала. 70-тисячна армія з 7-ма тисячами одиниць техніки здолала за перший день 115 кілометрів і рухалася чітко за графіком одну добу із заявлених трьох. Але оточити столицю України вже не змогла. Якщо в рашистів був "план В або V", то він теж провалювався. Але попри втрату темпу і шалений опір ЗСУ та інших підрозділів сил оборони, росіяни все ж продовжували прориватися в надії оточити місто.

Скориставшись затримкою, сили оборони взялися укріплювати напрямки, по яких далі мав відбуватичя наступ. Укріплювався зокрема сам Київ.

Було два основні напрямки руху з Гостомеля для рашистів. Це перетин Дніпра у Вишгороді. Через дамбу ГЕС. І Макарів, з якого можна було рухатися далі, перерізаючи Житомирську трасу. До самого Макарова йде пряма дорога з Бородянки. З Макарова можна зробити прямий кидок в бік Фастова, а з Фастова на Васильків — важливе з військової точки зору місто, де також намагалися висадитися десантом. З Василькова вже можна дістатися Обухова та Українки. І з правого берега Київ оточений.

До речі, коли стало зрозуміло, що летовище в Гостомелі непридатне для висадки, рашисти сконцентрували десантні зусилля саме на Василькові. І там також відбувалися важкі бої для того, щоб не дати можливості рашистиам зробити його альтернативним хабом для дій повітряно-десантної дивізії, що мала діяти в Гостомелі.

Коли рашисти зрозуміли, що відбувається з їх 60-кілометровим конвоєм забезпечення, вони відправили інші. Іншими дорогами. Їх теж атакували, але загалом вони змогли доставити паливо для танків та щі для армії мародерів.

Десь в проміжку часу між 14 і 16 березня 35-та армія нарешті була забезпечена всім необхідним для того, щоб здійснити ривок на оточення Києва. Хоча це мало статися ще 25 лютого. "План Б" про взяття столиці за три дні тривав уже третій тиждень.

При цьому, рашисти не змогли захопити Вишгород. Вони самі підірвали дамбу, яка регулювала рівень річки Ірпінь. Вона розлилася і створила їм додаткові перешкоди.

Тому основним напрямком удару з метою оточення на правому березі Дніпра без особливих альтернатив став Макарів. Там на них чекали серйозні неприємності. Якщо бої за Ірпінь тривали місяць, то в Макарові рашисти були послані за військовим кораблем за пару днів. 22 березня місто було звільнене. При цьому, українські військові змогли знищити командний пункт 35-ої армії.

За деякими оцінками, у м'ясорубці в районі Ірпеня і Макарова, окрім великих втрат у бронетехніці, рашисти втратили вбитими в пораненими приблизно половину живої сили. Чи реальна цифра в 35 тисяч чоловік? Складно сказати. Якщо співвідношення вбитих до поранених приблизно 1 до 3… Виходить, що вбитих рашистів у боях за Київ при такій оцінці має бути близько 9 тисяч. З огляду на загальні втрати згідно з оцінками української сторони та високу інтенсивність боїв у цьому районі, цифра реалістична.

31 березня частини 35-ої армії покинули територію України. В Кремлі це назвали "актом доброї волі". Хоча насправді це стало результатом важкої поразки в боях з українськими силами оборони.

А починалося все з того, що десантно-штурмові сили розміром з дивізію мали висадитися в Гостомелі, прорватися в Київ та повалити українську владу за лічені години. Задум провалився. Паралельно було задіяно "план Б" з оточення міста 70-тисячною армадою. При тому, що зі сходу до столиці проривалися інші сили противника.

Всього лиш за добу цей монстр підійшов до воріт міста. За місяць важких боїв українські війська на очах всього світу завдали ворогу поразки, на яку багато хто не просто не очікував, а не міг навіть уявити. Чим би не закінчилася ця війна, в лютому-березні 2022 року українці під Києвом змінили історію.

Потім буде шок і біль Бучі, Ірпеня, Бородянки. Фіксація актів геноциду. Усвідомлення з якими нелюдами ми маємо справу. Розуміння того, що могло очікувати Київ якби рашисти його таки окупували. Якби окупували всю Україну. Битва за Київ стала битвою за виживання не образно, а буквально. Україна в цьому бою ціною надлюдських зусиль дала всьому світові зрозуміти що таке сила українського народу та української зброї. Ми виграли додатковий час для залучення до оборони країни ресурсів та посилення політичної та цілком матеріальної підтримки з боку інших країн.

Попереду ще багато поту, крові, сліз. Багато роботи. І ми повинні зробити її добре.

найкращою підтримкою для автора буде підписатися на його фейсбук: https://www.facebook.com/osolonko