2003 – Артемівськ. 2004 – Новобогданівка. 2008 – Лозова. 2015 – Сватово. 2017 – Балаклія, Новоянисоль (під Маріуполем)… Калинівка.

Очевидно, що мова про дуже сплановану стратегічну операцію з боку Кремля. Публікації про те, що Україна нелегально торгує озброєннями, вибухи на складах, корупція в оборонці, яка не є таємницею ні для кого, демонстрація відсутності контролю навіть в глибині країни за сотні кілометрів від ліні вогню.

І тепер поясніть американцям, що нам зброя потрібна. Поясніть, що ми її здатні застосувати за призначенням і вберегти до того часу. Поясніть, що ми контролюємо ситуацію в державі. Що будь-хто, кому прийде в голову ідея вчиняти антидержавні заколоти і диверсії, буде сидіти або хапати кулі. Бо держава має імунітет.

Поясніть, що сотні мільярдів на силові структури і оборону — це реальне зміцнення обороноздатності, безпеки, підвищення ефективності.

Менше всього хочеться мати такі приводи для коментування. Але вже дістало те, що купка клептоманів, які безоглядно торгують суверенітетом держави, не здатні забезпечити здійснення елементарних функцій влади. Крім корупції, крикливого піару та недолугих рішень.

Очевидно, що всі ці вибухи вигідні Кремлю. Що за цим стирчать величезні вуха ботоксного кремлівського карлика. Проте, це не все. Тут українська влада не можу мати індульгенції.

Морально ситуація з цими складами також складна. З одного боку це очевидна диверсія, а з іншого — «компетентні структури» з багатомільярдним фінансуванням зараз нам будуть розповідати про недофінансування.

І це ж не стане причиною для того, щоб порозганяти паркетних генералів та різного штибу гелетеїв. І винною в тому, що не зупили буде вихователька з табору «Вікторія».
Проте, головне навіть не це. Навіть якби з нашого боку винних не було взагалі і всі намагалися все зупинити та зіткнулися з найбільш непереборною силою... Ніхто не вірить. Бо є певний спосіб мислення і певний спосіб життя. Бо поки волонтери збирають копійки для допомоги військовим і постраждалим в цій війні, паркетні клоуни будують маєтки на елітній землі. Влада відкриває нові офшорні діри і виводить туди мільярди. І на фоні цього, навіть якби в цій ситуації не було жодної вини військового керівництва (в що я суб'єктивно просто не вірю), їм ніхто не повірить. Бо вони демонструють некомпетентність або вибіркову компетентність. І їх спосіб життя не відповідає їх заявам про важкі часи. І духу цих справді важких часів.

Навіть після такого резонансу система кругової безвідповідальності буде діяти далі. Не буде трибуналу над керівництвом оборонного відомства. Не розженуть паркетних клоунів, котрі називаються генералами, паплюжачи саму назву звань. Чому? Бо при владі такі самі паркетні клоуни. Просто не всі мають погони. Вони називають себе політиками, управлінцями, менеджерами, реформаторами, інноваторами і ще купою гарних слів. Але це все колективний симбіот, який паразитує на тілі держави. А всі ці вибухи, корупційні скандали, протистояння на кордоні країни чи під стінами держустанов – лише супутнє і наслідки їх бездарності. І скільки пафосних промов вони б не виголошували – Кремль вони не переможуть. Бо не будуть зубами вигризати те, що відповідає інтересам України.