Історія навколо «відновлення» Романа Насірова на посаді голови ДФС виглядає доволі «вчасною». Враховуючи те, що справа відганяє цирком, цілком можливо, що це намагання влади відвернути увагу суспільства від інших подій.

До прикладу, нещодавно контррозвітка підтвердила, що дружина та донька першого заступника голови Служби зовнішньої розвідки Сергія Семочка дійсно мають російське громадянство. Це той самий, який ходив на канали і вимахував українським паспортом дружини.

Це провал в сфері національної безпеки. Більше того, влада зробила багато для того, щоб публічно виправдати токсичного «розвідника».

Крім того, є історія колишнього полковника українських військово-повітряних сил Сергія Лазарєва. Він три роки зливав секретні інформацію росіянам.

Знову провал в сфері національної безпеки і оборони. В решті це сфера відповідальності в першу чергу президента України.

Тому зараз для влади актуально відвернути увагу суспільства від цих речей черговим гучним скандалом. Справа Насірова для цього підходить як не можна краще. Історія з картатою ковдрою справила сильний вплив на суспільство і така подія (рішення про «відновлення» на посаді) не могла не викликати резонансу.

А для підсилення ефекту ще й компенсацію на вимушений прогул присудили для блудного податківця.

Для президента це може бути потрібно, тим більше, що його рейтинги поки не дозволяють йому вийти до другого туру. А подібні проблеми в органах розвідки можуть ситуацію погіршити ще більше.

Так чи інакше, всі події в країні, які мають певний масштаб, все одно будуть розглядатися в контексті впливу на виборчий процес. Цього не уникнути.

Тому, розглядаючи в такому контексті, можна говорити про те, що історія Насірова, Симочка і тому подібне демонструють на скільки реальна суть діяльності президента й оточення відрізняється від публічної риторики. Влада сама собі підкладає свиню, обираючи пафосні посили про «Армію, мову, віру». Тому, що реальний стан речей відрізняється.

Гадаю, сміливо можна редагувати гасло, щоб виходило наступним чином: «Армія, мова, віра, Насіров...». Можна продовжувати.