Ця історія, не така пацавата як життєпис Гамлета але, створена за канонами маестро Подерев'янського, стала найпопулярнішим текстом, який я коли-небудь писав. Півтори тисячі поширень на фейсбуці, ще більше вконтакті і по різним блогам. Якісь ентузіасти навіть переклали її російською мовою. Написана трохи більше року тому, втративши свою актуальність, вона таки показала де вічне, а де гола кон'юнктурщина — Харківська Народна Республіка зазнала закономірного фіаско, а дід-вахтьор, певно, і досі на своєму посту.
Цієї ночі мешканці Харкова, а також гості міста, мали можливість спостерігати інтєрєсну картіну. Зграя карєнних харкавчан з криками «Аааа!!» і «Рассєя!!» гасала містом у пошуку мерії, яку вони хатіли захопить. Мешканці Харкова не растірялись і влаштували для любителів аквафреша захоплюючу екскурсію містом.
Був напрімер такий случай.
Театр опери і балету. Прохідна. На прохідній сидить дід-вахтьор — дивиться телік і щось бурмоче. Якщо підійти поближче то можна розбріти щось схоже на: «Заїбала ця реклама» і «Бляцький аквафреш». Знадвору починається якесь шарудіння яке поволі переростає у спробу виламування дверей і супроводжується криками «Аааа!!» і «Рассєя!!». Двері падають і на порозі з'являються захекані мудили в балаклавах.
Мудила перший: «- Дєд! Где Кернес?!»
Дід-вахтьор, не відводячи погляд від екрану, зі спокоєм авіадіспечера: «Який, в сраку, Кернес, тут тіатр блять. І він сьогодні уже закритий.»
Мудила другий: «- Ти дєд нє борзей! Нам сказалі что здєсь у вас мерія!»
Дід-вахтьор таки відвів погляд від галубого екрану і розглядає гостей наче ті — пара літючих мавпочок у вольєрі: «Хлопчики, то вас хтось підступно наїбав. Мерії тут нема вже давно. Ще з тих пір як тут її ніколи не було. Але акцент у вас інтєрєсний і тому я вам допоможу». Дід оглядається на екран де втретє за двадцять хвилин почався ролик аквафреша. «Мерія у нас тепер у тому ж зданії де телевишка, тут недалеко, зараз розповім».
Зграя карєнних харкавчан з криками «Аааа!!» і «Рассєя!!» понеслась у бік телевежи, розлякуючи бродячих собак і домашніх кошечєк.
Вони і вдруге, і втретє шукали мерію і майже знайшли її, але буквально на одну вулицю розминулись з натовпом маладьожі який йшов і співав «Путін хуйло». Врешті-решт якась добра душа змилосердилась і відправила карінних харкавчан шукати мерію у райвідділ міліції, де їх усіх благополучно і запакували на ніч.
