Хілзе-Райєн — тихе містечко. Точніше навіть два містечка — Хілзе і Райєн — які управляються однією міськрадою. Рівно по середині між ними, пліч-о-пліч, розташовані два об'єкти, що довгий час визначали життя усієї конгломерації — авіабаза і офіс компанії Ericsson. В останньому мені довелось пропрацювати попередні дванадцять місяців. Дивні відчуття, коли читаєш в новинах про те як вертольоти десантують на ДАП український спецназ, піднімаєш очі і бачиш у вікні прямо перед собою штурмовий вертоліт нідерландських ВПС, що заходить на нове тренувальне коло. Тихе містечко цей Хілзе-Райєн. Якщо звикнути до тренувальних польотів Боїнг CH-47 «Чінук».
Не знаю чому саме цю авіабазу Комісія з розслідування катастрофи MH-17 обрала для оприлюднення звіту. Можливо через те що саме на ній голландські спеціалісти працювали над розслідуванням катастрофи. А от місце ще однієї прес-конференції з цієї теми, яка відбувалась в той самий час що і доповідь голландських експертів, міг вгадати навіть той хто чув про MH-17 лише найзагальніші речі. Друга прес-конференція відбувалась в Москві.
Принципова різниця між цими двома прес-конференціями, як на мене, полягає не стільки у тому, що було озвучено на них, скільки у тому, що відбувалось до них. А саме які версії причин катастрофи пропонувались кожною з сторін, під час розслідування.
(На фото уламки літака MH-17 в ангарі авіабази Хілзе-Райєн)
Почнемо з Нідерландів і закінчимо з ними досить швидко — виявляється до сьогодні вони не висловлювали жодних версій того що відбулось. В той час як російських версій ми чули вже з пів-десятка (про це пише Нью-Йорк Таймс у статті під заголовком «Чому російська альтернативна історія MH-17 має значення„) (англ).
Чому Нідерланди мовчали? Що завадило їм спекулювати, звинувачувати, публікувати версії, спостерігати за реакцією?
Ну по-перше їх не зрозуміло б власне суспільство. Діяльність комісія що розслідувала обставини катастрофи оплачувалась з державного бюджету, і платили їй за те щоб становити причину. А коли причин більше ніж одна і вони взаємовиключні — це погано зроблена робота. По-друге експерти усвідомлювали відповідальність за свої слова перед світовою спільнотою. Їх висновок міг бути підставою політичних рішень світового масштабу, значення яких вони наврядчи могли собі уявити.
Росія натомість не втомлювалась продукувати нові і нові версії, популярність яких змінювалась від 47% до 16% в залежності від того яка з версій активніше пропонувалась ростелебаченням. Лише одна з версій, як зазначає Таймс у згаданій вище статті, мала незмінну популярність — це версія про те що літак був збитий терористами ДНР, її підтримували ті сам 3% російських громадян незалежно від телеконтексту. В чому причина такої продуктивності російських ЗМІ та офіційних осіб? Той самий Таймз влучно порівнює такі дії Росії з адвокатом у кримінальній справі, який намагається мутити воду і сіяти сумнів там де це тільки можливо, відводячи увагу від свого клієнта.
В одному Нью-Йорк Таймз помиляється: проблема не в тому що Путін монополізував телевізійні медіа, і поставив на службу державі. Проблема не в доступності інших точок зору для російського телеглядача — кількість користувачів інтернету станом на березень 2015 склала 66% від загальної кількості населення, що значно вище тих 3% що вважають сепаратистів винними у трагедії MH-17. Проблема в тому що абсолютна більшість росіян зробила свідомий вибір на користь того світу, який пропонують російські медіа само тому що цей світ не вимагає від них особистих зусиль. Зі злом, яке в цьому світі уособлює Захід, вже бореться їх лідер, Путін, тож все що лишається росіянам це заплатити за попкорн і насолоджуватись протистоянням. Не відволікаючись, по можливості, на аварійний стан кінотеатру.
(на фото уламки літака MH-17 в ангарі авіабази Хілзе-Райєн)
