«А как на счёт того, что в кофейне работает человек, он платит налоги, налоги идут на финансирование армии. И люди с „идеальным утром“ поддерживают человека и армию. Они и дома выпили бы кофе, но нет, они идут в кофешку, потому что наверняка знают цену капучино. Вот любопытно, а мы долго ещё будем делить друг друга на героев в окопах и негероев в мирных городах. Не пора ли остановиться уже? Все знают цену войне. И все ее платят, даже если не на передке„, — переказують мені слова однієї дівчини.
Мені захотілося запросити її пару днів побути з вояками на нулі, щоб відчути різницю.
Ціну війни платять воїни, своїм життям, своїм здоров'ям, своїми друзями, яким вони несуть квіти. Їх ідеальний ранок починається з того, що всі живі, а не з капучіно.
Ціну війни платять медики, які роблять все мислиме та немислиме, щоб врятувати тому воїну життя, зберегти кінцівку, чи око. Медики, які під обстрілами, без броніків, витягують хлопців з того світу.
Ціну війни платят волонтери, які збиваючись з ніг шукають необхідне для підрозділів, витрачають свої кошти. Які не сплять днями і ночами, живуть на каві та нікотині, які їздять в саму жопу, бо там піздець.
Ціну війни платять рятувальники, які незважаючи на небезпеку, роблять свою справу та так само вимінюють своє життя на те, щоб зберегти інші.
Ціну війни платять журналісти, які гинуть, щоб показати світу важливість допомоги Україні, та щоб слова «Правда» та «Боротьба за свободу» не залишилися просто словами.
Ціну війни платять ті, хто залишився без коханих, без домівок, ті хто опинився на межі виживання, хто побачив цей жах не з екрану. Ті, хто зміг вижити сам, ті хто врятував життя іншим.
Ціну війни платять ті, хто зняв з себе останню сорочку, хто переводить гроші ЗСУ, фондам та продовжує працювати, щоб і далі була можливість допомогати, поки ця війна не буде закінчена.
Ціну війни платить безліч людей, для яких ця сама війна стала частиною життя. Вибачте, якщо когось не згадав.
Ось цим Героям Слава.
А платити податки — це норма!!! для цивільного життя. Я платив їх до війни і плачу під час.
А війна це час сверхзусиль, марафонського бігу з перешкодами.
Тим, хто не знаходиться на межі виживання, у кого є ресурс, зараз мало просто працювати і платити податки, треба робити більше і це потрібно буде ще довгий час.
Так що хлопчики та дівчатка, після свого «ідеального ранку» за чашкою кави, візьміть у руку яєчки та зробіть щось корисне, та будьте готові робити це кожен день поки не почуєте «Війна закінчена — ми перемогли!».
Зрозумійте мене вірно, живіть повним життям на скільки це можливо — пийте каву, ходіть у кіно та театри, але не робіть вигляд, що війна завершилася, не інгоруйте її, а зробіть так, щоб посильна допомога стала частиною вашого життя.
Ціну війни повинен платити кожен, інакше «нормальне життя» може ніколи не настати.
Вірте в ЗСУ!
Слава Україні!
