Двері кабінету ледь чутно рипнули і крізь дверний отвір наче пава пропливла секретарка з зовнішністю Моніки Беллуччі. Ранкові промені грали по стінах. У приміщенні наразі нікого не було. Жінка позіхаючи підійшла до масивного столу з безліччю телефонів спецзв'язку, хозяйновито подивилася на чималу поліровану поверхню. Угледівши себе, поправила зачіску. Насамкінець, перед тим, як залишити кабінет, поклала зверху на стос паперів, призначених для термінового розгляду, документ, що тримала у руках. Це була щойно отримана розшифровка повідомлення від білоруського резидента. «Москва. Кремль. Алекс — Юстасу. Цілком таємно. Учора Олександр Григорович нарешті повечеряв грибочками. Спочатку трохи попручався, здійняв галас: „Не буду я ваші мухомори їсти!“, але після застування праски та електродрилі швидко погодився. Зараз пацієнт знаходиться у стабільному стані зворотнього (негативного) одужання, прогноз песимістичний. Чекаю наступних інструкцій щонеділі пообіді в зоопарку у павільйоні „Гади“.
