Іван Плющ: «Вони хочуть впихнути невпихуєме. Ну то чого ж його пхати, як воно не лізе.»
Все, досить гумору та сарказму, до виборів залишилося менш, ніж 2 місяці! Що з кандидатами?
На манєжє всьо тєжє...
Не має ніякої інтриги та й не буде, — ніяких альтернатив в особі Світличної чи від Банкової або «єдиного» кандидата від патріотів України. Лише два потяги з прискоренням йдуть назустріч один одному. Зпочатку мені здавалося, що це фарс або політична технологія, яка народжена у підвалах аналітичного центру МВС. Але ні, вже й АБА звільнився, а потяги пруть — бо рельси Арсен з Геннадієм проклали надійні, як для себе, а користуються зараз ті, хто раніше їм у рота заглядав.
Маємо жорстоку правду життя: місцевого кандидата від Системи, якого категорично не сприймає харків'яни, але підтримує майже вся харківська так звана еліта, та «добровольця по нєволє», який тимчасово проживає у Києві, але ностальгує за Харківом.
Єдина різниця між ними — наявність підтримки Системи й мовчання Банкової — в одного вона є, в іншого — відсутня.
Системного кандидата планують обрати за старим сценарієм, як Адольфича в комі — у першому турі, щоб не було зайвих питань.
То треба йти на вибори та робити протестне голосування, — треба ламати їх плани та потоки.
Тільки прошу вас: не закидайте мені про патріотизм обох кандидатів, — вони ще недавно одягали чорні светри Беркут, а зараз вишиванки. Коли «закиданці» до корита доривалися — ніхто з них крихтами зі столу цих зрадників та злодіїв не нехтував.
Протестне голосування — нехай у наступний раз думають, що можна пхати харків'янам, а що — ні. Прикладів на сьогодні — достатньо, хоча б взяти останні Президенські вибори чи ось нещодавно у Кривому Розі бахнула рушниця, — нє судьба, як казав Познер в анекдоті про два потяги.
