....У будь-якому випадку Путін, схоже, змушує Київ та його західних союзників продовжити війну до зими — коли поставки природного газу в Європу будуть обмежені, а ціни можуть бути астрономічними, або відмовитись від повернення територій, які були під контролем України до 2014 року.
Чи розійдуться Україна і Захід? Вони заткнуть собі носи і укладуть брудну угоду з Путіним, щоб зупинити його брудну війну? Або Україна і Захід зіткнуться з ним в лоб, наполягаючи на тому, що Путін не отримає від цієї війни територіальних здобутків, тому ми дотримуємося принципу неприпустимості захоплення території силою?
Не обманюйте себе: всередині Європи чинитиметься тиск, щоб вони відхилилися й прийняли таку пропозицію Путіна. Безсумнівно, це мета Путіна — розділити Західний альянс і піти з «перемогою», яка врятує обличчя.
Але є ще один короткостроковий ризик для Путіна. Якщо Захід не відхилиться, не піде на угоду з ним, а натомість тиск Заходу подвоїться, шляхом надавання Україні більше зброї та фінансової допомоги, — є шанс, що армія Путіна розпадеться/посиплеться.
Це непередбачувано. Але ось що цілком передбачувано: зараз існує динаміка, яка підштовхне путінську Росію ще більше до моделі Північної Кореї. Це починається з рішення Путіна припинити постачання більшості природного газу до Західної Європи.
В енергетичному бізнесі є лише один кардинальний гріх: ніколи, ніколи, ніколи не робіть себе ненадійним постачальником. Вам більше ніхто ніколи не довірятиме. Путін став ненадійним постачальником для деяких своїх найстаріших і найкращих клієнтів, починаючи з Німеччини та більшої частини Європейського Союзу. Зараз усі вони шукають альтернативні, довгострокові постачання природного газу та розбудовують більше відновлюваних джерел енергії.
Знадобиться два-три роки, щоб нові трубопровідні мережі, що надходять зі Східного Середземномор'я, і скраплений природний газ, що надходить із Сполучених Штатів і Північної Африки, почали стійко замінювати російський газ у великих масштабах. Але коли це станеться і коли світові поставки природного газу загалом збільшаться, щоб компенсувати втрати російського газу — і коли в мережі з'явиться більше відновлюваних джерел енергії — Путін може зіткнутися з реальним економічним викликом. Його старі клієнти можуть усе ще купувати енергію з Росії, але вони більше ніколи не будуть повністю покладатися на Росію. І Китай буде тиснути його на великі знижки.
Коротше кажучи, Путін розмиває найбільше джерело — можливо, його єдине джерело — сталого довгострокового доходу. У той же час його незаконна анексія регіонів України гарантує, що західні санкції проти Росії залишаться в силі або навіть прискоряться, що приведе Росію до статусу вигнаньця, оскільки все більше і більше бізнесменів-росіян її залишають.
Я нічого з цього не зловтішаюсь. Настав час для західних лідерів бути жорсткими та розумними. Їм потрібно знати, коли насильно примусити цього хлопця свернути на узбіччя, а коли залишити трохи гідності для цього водія, навіть якщо він поводиться з повною зневагою до всих. Можливо, Путін не залишив нам іншого вибору, окрім як навчитися жити з російською Північною Кореєю — принаймні поки він керує. Якщо це так, нам просто доведеться зробити все можливе, але найкращим з цього буде набагато більш нестабільний світ.
