Ніч шахедів у День вшанування пам'яті жертв Голодомору – чергове нагадування, що росія веде війну на знищення українців. Колись  роковини найстрашнішої трагедії українського народу лякали масштабом злочину, та все ж це сприймалося історією. Подіями, які не можуть відбутися в сучасному світі. Нині розумієш, що ворог цілком здатний повторити подібне.

За даними міжнародної юридичної компанії з прав людини Global Rights Compliance Путін ще до початку повномасштабного вторгнення планував розграбувати українське продовольство і влаштувати новий голод. Для вивезення зерна закупили три нові 170-метрові суховантажні судна, а війська окупантів відразу націлилися на багаті зерном райони та інфраструктуру з виробництва продовольства. Якщо правозахисники зберуть достатньо доказів, що росіяни хотіли використати голод як інструмент війни, це дозволить видати новий ордер на арешт Путіна і почати перше в історії судове переслідування такого роду.

Злодіяння окупантів, під час повномасштабного вторгнення, змусили і самих українців, і інші народи переосмислити події 90-річної давнини. Чим далі тим більше стають помітні паралелі між Голодомором і вторгненням в Україну.

Голод як спосіб страти

Коли росіяни вийшли з Бучі — побачене там нажахало весь світ. І все ж таки більшість наших міжнародних партнерів намагались сприймати це як поодинокі воєнні злочини і списувати  на «людський фактор». Коли ЗСУ звільнили Харківщину, стало очевидно, що катівні в окупантів повсюдно, для них це «звичайна», «буденна» річ. Така ж картина чекала і в Херсоні. І боюся, що на тимчасово окупованій території, після її звільнення, ми можемо знайти ще не одну братню могилу.

Коли дивишся на сліди крові в Ізюмському відділку поліції і інструменти, якими катували містян, починаєш відчувати біль. Фізичний біль від одного усвідомлення, що ж робили там з людьми. А те, що відбувалося у селах з «чорних дошок» в голові просто не вкладається. Людей страчували голодом. Цілі громади прирікали на смерть – страшну, нелюдську смерть.  Їх хотіли не просто вбити – це  можна було зробити кулями. Їх хотіли саме закатувати, заморити, убити.

Покарання за непокору

Коли я чую фразу «не було ніякого Голодомору» мене немов би струмом пронизує. Коли мені говорять  «це ж були просто голодні роки»  хочеться винайти машину часу і відправити того,  хто це каже у зиму 1933-го. В те пекло, яке було на землі. На українській землі.

Адепти «руського міра» досі вперто не хочуть визнавати факту, що Голодомор був організований штучно. Не через чиїсь прорахунки, не через те, що хтось «перестарався» заготовляючи продовольство, не через якусь помилку,  а цілком свідомо і абсолютно ціленаправлено.

Голодомору передували 5 тисяч селянських повстань. Не 5, не 50, не 500, а 5 тисяч. Так, більшовики змогли окупувати нашу землю, але вони не могли зробити з українців безвольних рабів. Українці відстоювали свої права і звичаї, боролися за власну землю і майно, категорично не сприймали окупаційні адміністрації. Україна буквально палала. І Сталін прийняв рішення влаштувати геноцид.

У селах, які перетворили на катівні, з однаковою жорстокістю морили голодом  літніх людей і немовлят. Озброєні загони НКВД, які оточували з усіх сторін  спустошені населені пункти, не давали жодного шансу вибратися звідти. Сталін хотів не просто вбити певну кількість українців, він хотів зламати націю, знищити її як таку.

Прорив інформаційної блокади

Радянська влада не просто вчинила геноцид. Вона ще й приховала його на довгі десятиліття. До кінця 90-х про Голодомор говорили лише поодинокі мігранти, втікачі з України, яким вдалося вирватися з цього пекла і потрапити закордон.

Сама Україна лише у 2006-му році визнала Голодомор 1932–1933 років геноцидом українського народу. Попри те, що на цей час уже були розсекречені архіви КГБ і підтверджених фактів злочину було більш ніж достатньо, лояльні до російської федерації політики воліли замовчувати це і робити вигляд, що нічого не було.

І хоч після визнання геноциду про нього стали говорити в голос уцілілі свідки, про нього стали випускати книги і фільми — повноцінне усвідомлення всього жаху тих подій відбулось напевно лише зараз. Після того, як спадкоємиця радянського союзу  розпочала абсолютно  неспровоковану агресію проти України.

Саме після цього, у 2022 році Голодомор визнали геноцидом українського народу парламенти Бразилії, Ірландії, Молдови, Німеччини та Чехії. А цьогоріч —  Болгарії, Бельгії, Франції, Ісландії, Великої Британії, Словенії, Словаччини, Хорватії, Люксембургу, Нідерландів, Уельсу та  сенат Італії. Загалом геноцид визнали 28 країн. А до роковин трагедії 55 держав-членів ООН вшанували пам'ять жертв Голодомору, підписавши декларацію, яку запропонувала Україна. У документі вони засудили сталінські репресії, які призвели до загибелі українців.

Зараз ми чітко розуміємо, що непокаране зло повернеться. Радянський союз рухнув та злочини вчинені його функціонерами не були засуджені світом. Тож дуже швидко на його попелищі зросла ще більш агресивна, ще більш непередбачувана і непрогнозована імперія зла.

Вона перейняла терористичні методи свого попередника. Масові вбивства, бомбардування житлових районів, умисні напади на укриття, пункти незламності, точки евакуації та гуманітарні коридори, сексуальне насильство, депортація дітей – це лише невеликий перелік геноцидної політики, яку чинять загарбники в Україні.  

Якщо сьогодні ми разом з усім цивілізованим світом не зупинимо це зло воно розростеться і перетвориться в ще більшого монстра. На що він здатний — ми всі вже добре знаємо. Тому у нас немає іншого вибору окрім Перемоги.