Кожен третій пенсіонер в Україні живе за межею бідності. Це підтверджують офіційні дані. Аналіз статистики Пенсійного фонду показує, що попри зростання «середньої пенсії» кількість дуже бідних пенсіонерів навпаки збільшується.  Як чиновники намагаються маніпулювати статистичними даними та чому мільйони українських пенсіонерів потребують допомоги волонтерів давайте розберемось у матеріалі.

«Середня пенсія» як засіб маніпуляції

Щоразу, коли Пенсійний фонд оновлює статистичні дані він публікує свій реліз з акцентом  на зростання  «середньої пенсії».  Ці дані підхоплюють ЗМІ і інформаційне поле заповнюють позитивні новини, які створюють ілюзію про покращення становища українських пенсіонерів. Так сталося і після публікації липневої статистики. Більшість матеріалів вийшли з заголовками, що середня пенсія зросла на  431 грн і тепер складає 5816 грн. І тут уже зашиті маніпулятивні меседжі. Адже, бачачи такі цифри, у людей складається хибне враження, що більшість пенсіонерів отримують десь таку пенсію. На задній план відходить той факт, що понад 62% пенсіонерів отримують значно менше 5 тисяч грн.

Чому так відбувається? Просто поняття середньої пенсії визначається простим додаванням усіх пенсій і розділенням їх на кількість пенсіонерів. Грубо кажучи взяли 10 захмарних пенсій депутатів і суддів, додали до них 100 копійкових виплат медсестер і розділили суму на 110 і от вам середня пенсія. Вона дуже зручна, щоб прибрати в тінь «негарні цифри», які показують, яка велика кількість людей отримує значно менше цього «середнього».

Незручна статистика

Щоб побачити повну картину давайте проаналізуємо статистику за останні 2 роки і порівняємо на скільки зросли виплати найбідніших верств пенсіонерів.  

Станом на січень 2022 року в Україні проживали 10,8 млн пенсіонерів. І середня пенсія на цей час складала 3991 грн. При цьому 39% пенсіонерів отримували менше 3 тисяч грн. А пенсія вище 10 тисяч грн була всього у 4,7% людей.

Зараз середня пенсія зросла  до 5816 грн. Пенсіонерів в Україні лишилось 10,5 млн. Частка тих кому призначили вище 10 тисяч грн склала уже 12,5%.  А  тих, хто продовжує отримувати менше 3 тисяч грн — 26,1%. Для усвідомлення масштабу це 2,6 млн людей. Так, ви можете сказати, що частка тих, хто отримує 3 тисячі зменшилась і це правда, але давайте не забувати, що потрібно зробити поправку на інфляцію.

Бідні ще збіднішали

Треба розуміти, що пенсія у  3 тисячі грн 2 роки тому і така ж пенсія зараз це далеко не одне  і те ж. Давайте переведемо виплати у долари.  Тоді це було 109 доларів, а зараз всього 72 долари.

За методологією Світового банку межею бідності вважається життя людини менше ніж за 3,2 долари в день. Тобто у 2022 році пенсія менше 3 тисяч грн – це була бідність. Зараз же це уже швидше злидні. Адже, за класифікацією того ж таки Світового банку,  життя на рівні 1,9 доларів на день вважається крайньою бідністю.  Наші мінімалки заледве перетинають цю позначку.

А нинішня пенсія у 4 тисячі грн у доларах  це навіть менше ніж 2 роки тому була 3-тисячна. Це  всього 96 доларів. Тож частка тих, хто живе за межею бідності за цей час насправді не зменшилась, а навпаки зросла. Адже менше 4 тисяч грн отримують понад 43% пенсіонерів.  

Звісно повна конвертація у долари не цілком коректна, адже все ж таким ми купуємо все у гривнях. Але курс долара дуже сильно впливає на ціни на прилавках, і  ви всі добре знаєте як за цей час подорожчали продукти. По більшості товарів, особливо тих, які постійно купують пенсіонери вартість збільшилась у два рази. Суттєво подорожчали і ліки, які складають їх  левову частку витрат. Тож на те, що людина могла купити за 3 тисячі 2 роки тому, пенсії в 4 тисячі уже не вистачить. Інфляція найбільше б'є саме по найбіднішим категоріям пенсіонерів. Ми щотижня розвозимо продукти харчування малозабезпеченим самотнім літнім людям, і серце розривається, коли бачиш як вони плачуть над цими пакетами, адже звичайна шинка чи сир для них недосяжна розкіш.

І якщо комусь здається, що маленькі пенсії отримують люди, які все життя лінувались чи байдикували, то це далеко не так.  Під категорію менше 4 тисяч часто потрапляють медсестри, інженери, люди які мають величезні стажі на заводах чи в наукових відділах. За межею бідності живе величезний пласт пенсіонерів.

Перекинута відповідальність

Ми розглянули лише категорію найбідніших пенсіонерів, але насправді, прожити і за «середню пенсію» у 5-6 тисяч грн, надзвичайно важко. Ми часто зустрічаємо людей, які отримують виплати удвічі вищі за мінімальні і живуть впроголодь. Адже усі гроші йдуть на ліки. А зустріти пенсіонера без хвороб в Україні важко. Думаю, не перебільшу якщо скажу, щонайменше половина українських пенсіонерів живуть в надзвичайно скрутних умовах і потребують сторонньої допомоги. Так, ті хто мають рідню можуть розраховувати на їх підтримку, але життя одиноких пенсіонерів – це просто відчай.

Уже майже три роки наш благодійний фонд «Тримай мою руку» допомагає одиноким пенсіонерам продуктами харчування, ліками, засобами гігієни, візками,  тростинами, ходунками і багато чим іншим, але ми усвідомлюємо, що допомогти усім ми не в змозі. Тому знову і знову намагаємось привернути увагу суспільства до катастрофічної ситуації, в якій опинились самотні літні люди. 

Звісно, можна заховати голову в пісок і сказати,  що забезпечення пенсіонерів це обов'язок  держави. Так і є. Але суспільство, яке вважає себе морально зрілим не може дозволити, щоб немічні люди були покинуті напризволяще. Турбота про старше покоління – це відповідальність усього суспільства. Особливо в умовах, коли головний пріоритет держави забезпечити оборону.

Щоб допомогти пенсіонерам, не потрібно бути мільйонером чи успішним бізнесменом. Потрібно просто мати бажання. А формати допомоги можуть бути різними. Можна поділитися речами, які лежать в шафі на випадок «а от захочеться вдягнути» і цей випадок ніколи не наступає.  Можна елементарно принести сусіду води чи хліб з магазину. Можна виділити дві години часу  в місяць, щоб стати волонтером і розвести продукти, які зібрали інші. Можна просто задонатити. Можна багато чого, якщо не лишатися байдужими. Коли кожен почне допомагати там, де може —  люди, яких обділила пенсійна система принаймні не будуть голодні та не відчуватимуть себе покинутими і забутими. А ми як суспільство станемо на крок вищими.