Російсько-українська війна вчергове довела, що цінності закладені в Конституції – це не просто декларація, для нашого народу вони основоположні. Вторгнення окупантів змусило нас в багатьох моментах переосмислити власну історію і події, які стали для неї поворотними. Прийняття Основного закону держави – одна з таких рубіжних подій. До 27-ї річниці ухвалення Конституції пропоную задуматись над тим, чому конституційні процеси росії та України ще раз підкреслюють прірву між нашими народами та як вийшло так, що ідею розподілу різних гілок влади подарували світу саме українці.
Конституційна ніч або що якби її не було?
Ми не часто задумуємось про значення, яке має для держави Конституція, адже сприймаємо закладені в ній основи як норму, як те, що апріорі повинно бути. Хтось можливо навіть і не читав самого документу, але добре знає, які має права і на що не має права влада.
Якщо задуматись про значення самого слова конституція, то передусім воно означає будову тіла. Власне, основний збірник законів так само описує будову держави як організму. Документ закріплює основи суспільного ладу, державний устрій, систему, порядок утворення, принципи організації та діяльності державних органів, права та обов'язки громадян.
Підготовка до прийняття нашої Конституції тривала цілих 5 років. І як на мене, цю затримку можна пояснити тим, що в тодішній політичній еліті йшло протистояння між прихильниками радянського минулого і тими, хто прагнув відродити українську ідентичність.
Якщо ви пригадаєте так звану «Конституційну ніч», то попри те, що в документ було подано близько 6 тисяч правок, головні дискусії точилися навколо питання мови, державних символів і Криму. Жовто-блакитний стяг, тризуб і слова, які зараз вросли в серце кожного українця «душу й тіло ми положим за нашу свободу» стояли поперек горла комуністам.
Всі ми знаємо, що спроби запровадження російської другою державною мовою багато в чому провалились зокрема і завдяки тому, що статус української як єдиної державної був записаний в Конституції. І добре розуміємо, яке важливе значення державна символіка зараз має для наших людей, де б вони не були – на фронті, в тилу, в окупації чи за кордоном. Якби тоді документ прийняли за принципом «какая разница» хто знає, як би далі могли піти усі інші процеси в державі.
Президент-менеджер і поділ гілок влади
За тим, що в новітній історії конституційний процес ішов з великими затримками, ми часто забуваємо, що українські конституційні ідеї минулого значно випереджали свій час. Напевно, ви в курсі, що першою Конституцією України вважається Конституція Пилипа Орлика 1710 року.
Задумайтесь, цей документ був написаний набагато раніше за знамениту Конституцію США (майже на 70 років). І вже у той час він передбачав, що очільник держави (на той момент Гетьман) не більше ніж менеджер, який виконує лише покладені на нього функції. Скажімо, такі як:
- не допускати зловживань козацької старшини;
- боронити від кривд козаків і посполитих селян;
- звільняти від податків і повинностей козацьких вдів, сиріт і деякі інші категорії населення;
- забезпечувати права українських міщан, купців.
В Конституції Пилипа Орлика також була прописана ще одна прогресивна ідея — поділ влади на законодавчу, якою була Генеральна рада, що збиралася тричі на рік, виконавчу – Гетьман та Генеральна старшина і незалежну від них судовау гілку – Генеральний суд. Ідею розподілу гілок влади підхопили знамениті європейські просвітники і так вона рознеслась світом та лягла в основу управління багатьох нині розвинених країн.
До речі, вперше українці змогли побачити оригінал Конституції Пилипа Орлика лише два роки тому. Історичний документ зберігається у Швеції.
Традиція захисту прав людини
Чинна Конституція вважається однією з найдемократичніших у Європі. Передусім, на думку Венеціанської комісії, в питаннях прав, свобод та обов'язків громадян.
А взагалі-то традиція захисту прав людини дуже давня для України. Їй приділялось багато уваги не тільки в Конституції Пилипа Орлика. Схожі статті про захист простого населення можна відшукати і в «Уставі Володимира Всеволодовича» початку XII століття.
Тож як би не намагалась радянська тоталітарна машина стерти нашу історичну пам'ять, скільки б фейків про те, що Україну створив Ленін, не вкидали російські недоімперці, їм не змінити того простого факту, що українці – це нація з дуже давніми демократичними традиціями. Нам завжди був притаманний пошук норм і засад, які б врегулювали взаємодію між населенням і владою в такому форматі, що в центрі усього має бути людина. Власне, це ще одна риса, яка суттєво відрізняє нас від росії та робить нас частиною Європи.
Так, в росії теж є конституція, як і була вона в Радянському Союзі – декларативна, яка не має нічого спільного з реальним життям в країні. Можливо саме тому вони, не маючи власних прав і цінностей, ніяк не можуть зрозуміти, чому ми так самовіддано готові боротися за свої. І 28 червня для нас не просто державне свято, яке в мирний час означає вихідний, для нас це свято, яке ще раз нагадує, що ми самі робимо свій цивілізаційний вибір.
