Днями взяв участь у  весняному Форумі «30-річчя перших виборів до Верховної Ради незалежної України». Мене запросили туди як волонтера. У залі також були присутні військові, науковці, політологи. Загалом понад 150 учасників та 40 спікерів. Цікавий формат дискусії. Різні фахівці аналізували віхові історичні події, обговорювали сьогоднішні виклики та прогнозували сценарії майбутнього.

Одну з дискусійних панелей присвятили «Українській політичній мрії», але мені здається, що нам більше потрібен діалог загалом про «українську мрію» як таку. Адже попри широку обізнаність наших людей політичними реаліями насправді їх значно більше цікавлять не стільки ідеологічно-партійні питання, скільки те, в якій країні вони будуть жити сьогодні та завтра.

У пошуках національної ідеї

Багато століть українці, живучи на землях розірваних між різних імперій, мріяли про одне – Незалежну Україну. На початку 20 століття українська держава проіснувала надто мало, щоб сформувати загальнонаціональну ідеологію, яка б прижилася в широких масах. З відновленням Незалежності у 90-х роках  науковці і теоретики почали  довгі суперечки, подеколи навіть «на ножах»,  щодо того, якою має бути  національна ідея. Тоді її так і не вдалось сформувати так, щоб це сприйняли більшість українців, які в цей час просто будували свої життя.

Мало хто, насправді, задумувався, якою  є «українська мрія». Чуючи цю фразу, напевно у більшості людей одразу з'явиться асоціація з «американською мрією», адже цей термін надзвичайно розпіарений. Що ж власне є «американською мрією» для самих американців? Я б це назвав рівними можливостями. Головна суть їхньої національної ідеї у тому, щоб кожному громадянину була відкрита можливість досягти успіху завдякипрацелюбності, мужності, підприємливості, наполегливості та рішучості. Це те, чого вони прагнуть як нація.

Про що мріяли ми?

Після форуму, я багато розмірковував над питанням «української мрії» і знайшов цікаву соціологію, на яку не звернув уваги, коли вона вперше була опублікована. Це було перед початком повномасштабної війни у 2021 році. Український інститут майбутнього провів опитування, у якому людям власне  запропонували визначити ту саму «українську мрію» для себе.

Перша трійка відповідей була ось такою: «Жити в мирній країні», «Жити в країні без корупції»,  «Жити в безпечній країні». Причому життя у мирній країні одностайно обирали люди абсолютно різних поколінь. На перший погляд такі відповіді здаються парадоксальними, адже вторгнення стало шоком для більшості. Та це лише на перший погляд. Люди навідріз відмовлялися вірити у можливість війни, та підсвідомо певно розуміли, що вона  буде. Ще навіть не відчувши усього жаху, який принесуть за собою ракети та танки, люди обирали мирну країну.

Протистояння агресії об'єднало українців.  Віра в перемогу, бажання перемогти стало національної ідеєю без сумніву. Якщо поглянути на саме визначення цього поняття, то національна ідея – це усвідомлення спільнотою свого місця у світі.  Більшість українців сьогодні, де б вони не були:  у прифронтовій зоні чи відносно спокійних областях, за кордоном, чи навіть в окупації —  усвідомлюють себе українцями і чітко знають, яке місце хочуть займати у  світі. Саме завдяки такому самоусвідомленню Україна здобула реальну Незалежність в очах міжнародної спільноті — не просто визнання кордонів країни, а визнання  самобутньої нації.

А що після війни?

Зараз питання безпеки стоїть на першому місці і для держави загалом, і для громадян зокрема. Безумовно українці хочуть жити передусім у мирній країні. Однак, мир може і повинен бути виключно справедливим. Про це говорять усі сьогоднішні соціологічні дослідження.

 Після Перемоги, думаю,  кожен знову почне ставити собі питання, а що я хочу ще і що далі? У довоєнній соціології до топу мрій також входило:

Також українці тоді дали відповідь на питання: «Що таке, на думку різних поколінь, бути успішною людиною в сучасній Україні». Знаєте, що мене зацікавило? Велика схильність до заняття улюбленою (не добре оплачуваною, а саме улюбленою) справою, власним бізнесом. Робота з гідною оплатою праці та добрі зв'язки йшли на другому місці. 

Чи зміняться прагнення людей після війни? Думаю не сильно. Кожен почне запитувати себе чого хоче саме він. Тож, на мій погляд, «українською мрією» цілком можна назвати життя у мирній, вільній, демократичній, самодостатній країні, з гідними соціальними стандартами і широкими можливостями для реалізації свого потенціалу. Простіше я б назвав це «життям у країні можливостей», де  кожен зможе жити під мирним небом,  займатися улюбленою справою і мати змогу досягти успіху.