Одразу напишу, що я не проти дітей, я не прихильник антинаталізму і праць філософа Девіда Бенатара. Все що я напишу це моя суб'єктивна думка, та деякі цитати інших не байдужих. Але ситуація з народженням дітей у ранньому віці або\і без відповідного фінансового підґрунтя, розлученими матерями одинаками у нас в країні вкрай серйозна. І я в цьому пересвідчився в процесі знайомства з такими жінками. Виникли питання у яких хочеться розібратись, адже я продовжую знайомитись і більшість хто трапляється — це матері одинаки. Мені не зовсім зрозуміла роль чоловіка у такій сім'ї і не зовсім зрозуміло чому дівчина вирішила народити, а потім залишитись без чоловіка. Власне це вибір партнера і мені потрібно розуміти його логічність.
Чому народжували раніше?
Точно можу сказати чому раніше родили десятками — бо це була пенсія для батьків, ґарантовано, що їх доглянуть. А ще це була допомога на полі, в лісі, на фронті, у кріслі монарха, і, власне, репродукція наступних поколінь, для тих же цілей.
Чому народжують тепер?
Власне зараз час інший. Можеш працювати головою, руками і заробляти собі на пенсію, безболісну, так сказати, у рівних умовах без феодалів та рабства. Хоча, що стосується нашої держави то кріпацтво, як на мене, зберегло деякі його види у вигляді обмеження у деяких правах та свободах, а панство набуло нового характеру – бюрократизму та олігархії. Ну, навіть якщо так, то виходить народження дитини — це твоя страховка. Чи не здається тобі це лицемірним перед самими дітьми? Адже вони народженні з певною ціллю – доглянути і бути доглянутими. Про які права і свободи дані з народження тут може йти мова? На протязі життя їм належить відчути більшість людських негараздів: фізичний та психологічний біль, вибір тих же питань моралі, відчуття боргу перед батьками, і, як наслідок, обмеженість у своїх діях.
Мені здається народжують бо це свого роду задоволення потреби. Потрібно визнати – це розкіш. Ось я хочу собі катер і розсікати хвилі на якомусь узбережжі. Я можу почати відкладати кошти на катер, врешті, я його придбаю. Але його обслуговування не буде задовільним, надто дорогим та не співрозмірним моїм заробіткам. Мені доведеться обмежувати себе у чомусь іншому. Оптимісти скажуть, що це буде стимул для розвитку. Так, у випадку з катером, я можу його пришвартувати і займатись розвитком, але дитину не пришвартуєш, вона потребуватиме вашої уваги та часу. Кар'єра піде на другий план. Щоправда, у нас такі випадки трапляються все частіше, коли залишають дітей на своїх батьків, а самі подаються на заробітки. В такому разі це не зовсім задоволення потреби репродукції. Так би мовити для «галочки». Тож купувати катер буде не логічно.
Одна дівчина відповіла мені: «А що ще залишається – пити та гуляти?!» Зрозуміло у кожного свої плани на життя, кожен розвивається та займає свій час відповідно до своїх запитів.
Інша моя знайома, котра живе не бідно, і намагається бути в «тренді» вже потратила кількасот тисяч гривень на реставрацію своєї репродуктивної системи, нажаль, безрезультатно. Навряд чи вони зупинятимуться. За такі кошти можна вивчити та виховати чужу дитину від якої відмовились. Що це якщо не егоїзм та наслідування культурі?
Питання культури краще за все залишити на розсуд самих дівчат. Як розповідає Кристен Рейтер на конференції TED (абревіатура від англ. Technology Entertainment Design; Технології, Розваги, Проекти) культура сучасного життя вимагає не тільки народжувати, а й хотіти народжувати. Нагадує зухвале ставлення, коли в анкеті веб. знайомства пишуть «Чоловік повинен…» Ми нічого нікому не винні, так як і ви слідувати цій дивній культурі.
Окремо можна виділити місце для релігійних людей. Але не у цьому тексті. Там свій Голлівуд і свої правила.
Частина такої халепи, як народження у ранньому віці — це заслуга самих батьків — потенційних дідусів та «„бабусів“», котрі по якимось причинам не навчили своїх дітей сексуальному вихованню та не підготовили до дорослого життя. А ще частина таких випадків — це пряма заслуга тих самих, здебільшого «бабусів», котрі виховані у стилі «чим раніше і чим побільше дітей», самі підганяють дитину вийти заміж чи женитись. Мабуть, це теж питання культури.
Інстинкти.
Багато хто скаже про почуття батьківського або материнського інстинкту. І тут не поспориш. Дійсно гормони роблять свою справу і це природньо. Але не все те, що природньо є приємне і нормальне. Хвороби теж природні. Але ми їх лікуємо. Термін «планування сім'ї» досі актуальний. Власне ми наділені свідомістю та розумом для того, або точніше через це контролюємо свої інстинкти. Це відрізняє нас від тварин. Через це ми використовуємо контрацепцію та використовуємо секс задля задоволення, причому у різних його видах та формах.
Діти – це квіти на могилі батьків.
Як кажуть у кожному жарті є доля жарту. Тож справедливо буде розглянути дітей, як тягар на руках у батьків, вже не кажучи про матір одиначку. Отже, після народження батьки отримують купу додаткових обов'язків, як юридичних, за які передбачена адміністративна і кримінальна відповідальність, так і моральних, за які відповідальність — це власний осуд, осуд близьких, і, власне самих дітей.
Стовідсотково покластись на виховання не вдасться, так як ми залежні від соціуму. Дорослі вимушені залишати своїх дітей у закладах виховання та освіти, самі в той час заробляючи на життя. Людина не проводить зі своїм чадом увесь вільний та зайнятий час. По мірі дорослішання дитина все більше знаходитиметься під впливом чужих дітей і дорослих. Тож іноді в характері можуть виплисти цікаві та незнайомі поведінкові риси.
Окремої уваги заслуговує ризик патології вагітності. Нащо піддавати себе таким стражданням і ризикувати своїм життям? Антропологи дослідили, що народження не завжди було таким болісним. Це результат еволюції. Зі збільшенням головного мозку пропорційно збільшувався і череп. А чи процес еволюції розвитку закінчений мені не відомо. Хтозна, можливо у майбутньому народження буде можливим тільки через хірургічне втручання, або ж в лабораторних умовах взагалі.
Діти — це ідеальні ходячі лабораторії по розвитку та передачі безлічі збудників. Навіть самі батьки, котрі при народжені передають дітям частину імунітету часто отримують дозу інфекції від дітей згодом.
Лотерея при народженні.
Існує певна кількість хвороб котру виявляє неонатальний скринінг. Але не всі. Особливої уваги відіграють психоневрологічні.
У моєї знайомої чоловік був досить дивною людино. Він їв тільки зелень і пив воду тільки зі скляних пляшок. Коли ставало зле, або, як виявилось згодом, закінчувалась чудесна дія порошку – психостимулятора, переходив на звичайне харчування. Під час спілкування діалог не можливо було побудувати. До аргументів співрозмовника він ставився настільки зверхньо, що навіть не вважав за потрібне їх спростовувати. Він знав усе на світі – усі не знали нічого. На це не зважали то тих пір поки він заробляв хорошу суму, звісно, не чесним шляхом. Коли закінчились наркотики загострення почалось ще більше. Мені не відомо чи були у нього такі симптоми у 18 років, але відомо, що у 18 від нього народила моя знайома. Враховуючи той факт, що шизофренія здебільшого передається від батька до сина, залишається гадати, а чи щасливий квиток було витягнуто при народженні.
А що робити з питанням моралі при виявленні патології плоду – перервати вагітність, відмовитись від народженого, залишити і виховувати дитину інваліда? Нажаль тут у мене відповіді немає. Єдине на що я б звернув увагу, так це на право жінки в моменту емоційного стресу вирішувати долю новонародженого з вродженою патологією. Вважаю, це не зовсім правильно. Таке рішення має прийматись спеціалістами. Багато питань моралі еволюціонуватимуть так як і живі організми у природі, щоправда швидше. Уявіть собі колись таких новонароджених скидали зі скель в прірву. Ось так тоді стояло питання моралі і виживання.
Нерозумність.
Як я вже сказав я не проти дітей. Але не у ранньому віці. І тут варто зрозуміти, що ранній вік це не вік початку статевої репродукції 16 – 18 років. А вік в якому ти почнеш себе почуватимеш в соціумі на рівні з іншими. Маючи за спиною життєвий досвід і освіту, котра дасть змогу вже будувати кар'єру і накопичити матеріальний стан, знання, котрі ти зможеш використати для виховання дитини та її навчання. В Україні це 30, а то й більше років.
Мабуть, саме через це дівчата віддають перевагу партнеру не завжди одобреному власними інстинктами, як це відбувається у природі задля кращого перемішування генів, а партнеру у якого матеріальний стан кращий. Адже так вирішується значна частина питань описаних вище. Тут можна поставити крапку на природньому доборі і віршах про кохання. Декілька разів я переписувався з дівчатами, котрі дуже добре бачили мене на фото. І не були проти побачення та ближчого знайомства, але як тільки я розповідав у скромній формі про те, що я трудовий мігрант – отримував відповідь – " Ти не мій типаж, вибач". Я не нарцис, але знаю, що наділений гарними чоловічими рисами і мова йшла зовсім не про зовнішність.
Прибери секс з відносин і ти зрозумієш, що близько 90% дівчат нічого не можуть запропонувати в стосунках. Прибери гроші з відносин і ти зрозумієш, що близько 90% дівчат не бачать сенсу в цих відносинах.
Тревор Ноа (відомий комік)
Розлучення.
Так чому ж все таки так багато матерів одинаків? Все вже описано вище. Не готовність до дорослого життя, не сприймання партнера, незадовільний матеріальний стан, нерозумність та безвідповідальність. Колись я гадав, що народження дитини – це майже сто відсотковий чинник для скріплення шлюбу. Але нещодавно я почув, фразу, що дівчина "народила для себе". Цікавий вислів. Це як прийти на ринок вибрати якусь річ і приміряти її для себе. Отож, це не правда, діти не стримують процес розлучення, ніяк. Скоріше за все відіграє свою роль все таж юна невизначеність та невпевненість в житті, хімія в голові, котра плутає свідомість – кохання.
Жоден чоловік не любить чужих дітей, йому до фенічки усі ці ваші фоточки і мемчики в соц. мережах, потрібно подякувати за реакцію родича, знайомого, котрий мило посміхається і мімішно реагує на ваше чадо в колясці, подякувати за приділений артистизм та театральність. Аби власних ще любив. Турбота та любов до чужої дитини на мою думку з'явиться тільки тоді, коли у вихованні та поведінці дитини він побачить відтінок поведінки своєї коханої людини або ж власний.
Перспектива.
Історик Юваль Ной Харарі у своїй книзі Homo Deus вказує на те, що таке поняття, як інститут шлюбу в недалекому майбутньому почне втрачати свій смисл. Це буде пов'язано зі збільшенням терміну життя людини. Кому захочеться жити з однією людиною понад сто років та більше? Деякі наголошують, що це вже відбувається. Тож питання народження теж відпаде як таке. Скоріше за все це буде такою собі дорогою покупкою задля задоволення власної потреби, що значно розташовані вище на піраміді Маслоу за базові фізіологічні потреби.
У майбутньому перенаселення теж зіграє важливу роль у стримуванні продовження роду людського. Нині в Китаї налічується приблизно 20 мільйонів безробітних у містах і 120 мільйонів – у сільських місцевостях. У цій країні нема жодної допомоги по безробіттю, зокрема в селах. Старші віком люди тут традиційно перебувають на утриманні своїх дітей. Вище я писав, для чого народжували раніше. У Китаї вже ввели податки та багатодітність. Дефіцит робочих місць з розвитком технологій і автоматизацією виробничих професій не дивина. Перший розподіл ручної праці на виробничі процеси – мануфактура, відбувся у Європі ще у XVI ст.
Народжуваність у таких країнах як Німеччина, Франція та Італія за 50 років знизилась майже удвічі.
Тож, підсумовуючи, народження – це розкіш, яку дозволяють собі всі під ряд, дехто, не маючи на те адекватних підстав.
