Коли на позаминулорічній Нормандській зустрічі в Парижі, Президент України Володимир Олександрович Зеленський підписав комюніке, яке передбачає застосування «формули Штайнмаєра» і затвердження «особливого статусу» на постійній основі, стало цілком зрозуміло, що нас вчергове «підсікли» і тепер вже західні партнери попри логіку та здоровий глузд, керуючись цинізмом та власними прагматичними інтересами, будуть нам викручувати руки з цим «особливим статусом».
Маємо бути свідомі того, що виконання «Мінську» по заданому РФ сценарію, призведе по суті до федералізації чи конфедерації, а по факту до розпаду України.
Звідси, ключовий принцип правила, якого ми повинні дотримуватися: перебуваючи у війні з сильнішим за нас ворогом, — це вижити, тобто зберегти Україну унітарною та суверенною державою.
Виходячи з цього, виконання «домовленостей», які нам окрім РФ нав'язують західні партнери, потребують нелінійних підходів з нашого боку.
Один з варіантів — це закріпити на законодавчому рівні єдиний юридичний статус тимчасово окупованих територій України. Такий крок дозволить вискочити з пасток закладених у мінських домовленостях Російською Федерацією!
В концепції алгоритму «єдиного юридичного статусу окупованим територіям» наступна логіка:
В рамках проведення «децентралізації», шляхом розширення межі одного з районів АР Крим, ми можемо включити до його складу окремі райони Донецької та Луганської областей, які є окупованими, попередньо визначивши їхній статус як Донецька ОТГ та Луганська ОТГ.
Оскільки АР Крим є територією України, її автономія закріплена в Конституції України, то відповідно змін по створенні «особливиого статусу» (читай автономія) в основний документ це рішення не потребує. Це все можна здійснити в рамках адміністративно-територіальної реформи, відповідними «косметичними» змінами в Конституції.
Плюси цього нелінійного рішення:
1. Всі окуповані території, як шляхом анексії, так шляхом «ефективного управління» отримують єдиний юридичний статус і не можуть бути відокремлені. Отже, ми ставимо додатковий запобіжник який дозволить втримати і посилювати санкції по відношенню до РФ.
2. Ми розширюємо коридор наших можливостей у переговорних процесах.
3. Україна зі свого боку виконує так звані Мінські домовленості і формула Штайнмаєра стає логічною, як шлях реалізації повернення територій під контроль України. Оскільки мова буде вестись про проведення виборів органів місцевого самоврядування, але спочатку (а тепер увага) — до Верховної Ради АР Крим!!!
4. Рішення не заперечує актуалізації Будапештського меморандуму. Навіть якщо гіпотетично уявити можливість повернення наших територій в найближчий час: — логіка дій, рішень та пакет законів будуть єдиними для всіх окупованих територій.
5. Введення перехідного правосуддя , а до його введення вважатиметься, що на окупованих територіях діяли норми законодавства РФ, як країни окупанта.
6. Рахункова Палата України отримає всі правові підстави для розрахунку:
- контрибуційних претензій до країни окупанта.
- втрачених економічних вигод через окупацію — це питання є актуальним, як через окупацію територій, активів, ресурсів, надр тощо, так і через фактичне блокування Російською Федерацією Керченську протоку, а отже можливість Україні безпечно здійснювати будь-яку економічну діяльність в акваторіях Азовського моря.
7. Будь-які військові чи диверсійні дії з окупованих територій будуть офіційно та безапеляційно трактуватись нами, а також нашими партнерами, як агресивні, військові дії Російської Федерації, а не квазі республік, які нам і світу під виглядом особливого статусу намагаються нав'язати!
У випадку ескалації збройного конфлікту ми отримуємо підставу для актуалізації питання введення миротворчго контингенту ООН вже не тільки на лінії зіткнення, а по всьому кордону з РФ, починаючи з Чернігівської області, закінчуючи акваторією Чорного моря.
8. Ми прибираємо з внутрішньої політично — інформаційної дискусії російський пропагадиський наратив «про гражданский конфликт» і т.д.!
Мінуси:
1. РФ ніколи не керувалася міжнародним правом, натомість, жонглює ним як циган сонцем.
2. Дані території ми можемо повертати дуже довго, по суті це один з варіантів «замороження» конфлікту. Але «заморожений» не «внутрішній конфлікт», як це нам і світу намагається нав'язати РФ, а саме з країною окупантом!!!
Про те, за період окупації, Україна повинна мати можливість через міжнародні суди витребовувати репараційні виплати з РФ, а зараз під час окупації уряд має фіксувати втрачені вигоди, які повинні відображатись окремии стрічками в державному бюджеті та оформлювати у судові позови проти РФ. Це додаткові інструменти, які дозволять нам блокувати, арештовувати, або претендувати на російські активи на заході в якості часткової компенсації.
Важливо! «Замороження конфлікту» не передбачає собою відмови від окупованих територій та жодним чином не знімає з порядку денного їхнє повернення під юрисдикцію України, а також реінтеграційного процесу населення, яке проживає/ло під окупацією!
Одним словом, така послідовність дій, які описані мною в алгоритмі, суттєво розширять коридор наших можливостей та шанси розвиватись і впливати на геополітичні розклади, які можуть змінитись для нас як в кращу так і гіршу сторону… Але це вже інша історія.
