На позаминулорічній Нормандській зустрічі в Парижі, Президент України Володимир Олександрович Зеленський підписав комюніке, яке передбачає застосування «формули Штайнмаєра» і затвердження «особливого статусу» на постійній основі, стало цілком зрозуміло, що нас вчергове «підсікли» і тепер вже західні партнери попри логіку та здоровий глузд, керуючись цинізмом та власними прагматичними інтересами, будуть нам викручувати руки з цим «особливим статусом».

Маємо бути свідомі того, що виконання «Мінську» по заданому РФ сценарію, призведе по суті до федералізації чи конфедерації, а по факту до розпаду України.

Звідси, ключовий принцип правила, якого ми повинні дотримуватися: перебуваючи у війні з сильнішим за нас ворогом, — це вижити, тобто зберегти Україну унітарною та суверенною державою.

Виходячи з цього, виконання «домовленостей», які нам окрім РФ нав'язують західні партнери, потребують нелінійних підходів з нашого боку.

Один з варіантів — це закріпити на законодавчому рівні єдиний юридичний статус тимчасово окупованих територій України. Такий крок дозволить вискочити з пасток закладених у мінських домовленостях Російською Федерацією!

В концепції алгоритму «єдиного юридичного статусу окупованим територіям» наступна логіка:

В рамках проведення «децентралізації», шляхом розширення межі одного з районів АР Крим, ми можемо включити до його складу окремі райони Донецької та Луганської областей, які є окупованими, попередньо визначивши їхній статус як Донецька ОТГ та Луганська ОТГ.

Оскільки АР Крим є територією України, її автономія закріплена в Конституції України, то відповідно змін в основний документ це рішення не потребує. Це все можна здійснити в рамках адміністративно-територіальної реформи.

Плюси цього нелінійного рішення:

1. Всі окуповані території, як шляхом анексії, так шляхом «ефективного управління» отримують єдиний юридичний статус і не можуть бути відокремлені. Отже, ми ставимо додатковий запобіжник який дозволить втримати і посилювати санкції по відношенню до РФ.

2. Ми розширюємо коридор наших можливостей у переговорних процесах.

3. Україна зі свого боку виконує так звані Мінські домовленості і формула Штайнмаєра стає логічною, як шлях реалізації повернення територій під контроль України.

4. Рішення не заперечує актуалізації Будапештського меморандуму. Навіть якщо гіпотетично уявити можливість повернення наших територій в найближчий час: — логіка дій, рішень та пакет законів будуть єдиними для всіх окупованих територій.

5. Введення перехідного правосуддя , а до його введення вважатиметься, що на окупованих територій діяли норми законодавства РФ, як країни окупанта.

6. Рахункова Палата України отримає всі правові підстави для розрахунку контрибуційних претензій до країни окупанта. Це питання стає актуальним враховуючи блокування Російською Федерацією Керченську протоку та можливість здійснювати будь-яку економічну діяльність в акваторіях Азовського моря.

7. Будь-які військові чи диверсійні дії з окупованих територій будуть офіційно та безапеляційно трактуватись нами, а також нашими партнерами, як агресивні, військові дії Російської Федерації, а не квазі республік, які нам і світу під виглядом особливого статусу намагаються нав'язати!

Мінуси:

1. РФ ніколи не керувалася міжнародним правом, натомість, жонглює ним як циган сонцем.

2. Дані території ми можемо повертати дуже довго, по суті це один з варіантів «замороження» конфлікту. Але «заморожений» не «внутрішній конфлікт», як це нам і світу намагається нав'язати РФ, а саме з країною окупантом!!!

Про те, в період окупації, Україна повинна постійно через міжнародні суди витребовувати репараційні виплати з РФ. Це додаткові інструменти, які дозволять нам блокувати, або претендувати на російські активи на заході.

Одним словом, така послідовність дій, які описані мною в алгоритмі, суттєво розширять коридор наших можливостей та шанси розвиватись і впливати на геополітичні розклади, які можуть змінитись для нас як в кращу так і гіршу сторону… Але це вже інша історія.