Минули релігійні свята і тема церкви стала вже ніби й не актуальна. Градус напруги знизився, а згадки у новинах про протистояння ПЦУ и УПЦ порідшали. Наприклад, пошуковик Google видає останню новину за цією темою місяць тому.
Чи вирішена проблема? Чи вона відкладена до кращих часів? Наприклад, до Різдва?
Поки пил осів, є можливість тверезо поглянути на проміжні результати запеклої боротьби двох церков — справжньої та самозваної...
Ситуація зрозуміла в цілому, а от зокрема...Зокрема цікаво поговорити про південні регіони України.
Наприклад, у моїй рідній Одесі, відповідно до даних Опендатабот, з 613 храмів лише 10 (1,63%) є храмами ПЦУ. У Херсонській та Запорізькій областях церков ПЦУ ще менше — всього 0,27%. Ці регіони, навідміну від інших областей України, практично не долучилися до масового переходу парафій з УПЦ МП до ПЦУ. Так само тут і не було сутичок між вірянами за приналежність храму до тієї чи іншої церкви. Схожа ситуація на Дніпропетровщині, там взагалі одна з найбільших кількостей церков УПЦ МП — близько 530.
Така ситуація цілком логічна, адже підтримка УПЦ МП у цих регіонах завжди була дуже сильна. Скажу, навіть, більше: за часів мого дитинства та підліткового віку я навіть знати не знала про те, що є ще якась церква, окрім цієї. Потім з'явилися якісь знання про інші релігії, але все ще не про різні православні церкви. Одразу нагадаю, я майже не релігійна людина. А от моя бабуся — старенькій вже пішов 90-й рік — сумлінно відвідує Свято-Успенський собор на вул. Преображенській в Одесі. Це собор УПЦ МП. Вона не розбирається у політиці, а от у релігії знає всі закони і канони.
Скажіть-но їй зараз, що вона має ходити до іншої церкви, бо ця неправильна...
Релігійні люди, справжні віряни — дуже консервативні у своїй вірі, вони ходять до однієї церкви, до одного священника, слухають службу та читають молитву однією мовою. Для них, як віруючих людей, ситуація, що склалася довкола цієї теми — дивна та пуста, вона не має сенсу, адже як кажуть одесити — віра у них у серці, кожен сам вирішує куди ходити та кому молитися.
Тож чи зможе ПЦУ (дуже грубо, але влучно її називають «державна церква»), взяти гору над УПЦ МП у всіх регіонах, зокрема, на Півдні країни? Я навіть звернулася до експертів із цим запитанням, і ось що каже, наприклад, організатор Дискусійного клубу Полтави Олександр Золотухін:
«Дійсно, історично, мешканці цих регіонів були вірянами в церквах та у священників УПЦ МП. Проте, з появою ПЦУ зростає підтримка ПЦУ в цих регіонах. Певна кількість парафій цих регіонів вже в ПЦУ. Тож ПЦУ зростає. Але якщо вона зростає, це не означає, що всі віряни перейдуть до ПЦУ. Завжди буде певний відсоток людей, які думають інакше. Тому повністю замінити УПЦ МП, очевидно, ПЦУ не зможе».
На думку пана Олександра, едине, що зможе зробити ПЦУ у цих регіонах — це потроху збільшувати кількість своїх прихильників.
Погодьтеся, зараз ситуація з протистояння Православної церкви України з церквою Московського патріархату — це не зовсім про релігію. Наразі — це суто політичне питання на релігійну тему. Так це дуже патріотично, але це все ще політика, і роблять її саме політики, а от страждають — віряни-українці обох церков.
