Розсудливі та досвідчені політики завжди починають свій шлях з економічних програм та стартових стратегій.

Для прикладу, здобувши перемогу на президентських виборах Рональд Рейган запропонував суспільству комплексну програму – «Новий початок для Америки: програма економічного відновлення».

Мине декілька років і американці назвуть результати правління 40-го американського президента «рейганомікою».

Її суть полягала у зниженні податків, що стало найбільш ефективним засобом відродження ділової активності та економічного зростання, наданні податкових пільг на інвестиції у високі технології, що дозволило Америці істотно посилити свій технологічний прорив.

Звісно, масштаб уваги українських високопосадовців до економічних трендів майбутнього та міжнародного досвіду наразі мізерний. Напевно тому, програма лідера «Батьківщини» Юлії Тимошенко «Новий економічний курс» виглядає як єдина комплексна національна стратегія розвитку країни.

Представивши її на форумі 21 вересня, Тимошенко продемонструвала абсолютну нову якість української політики і показала, що впевнено бачить шлях, котрим планує вивести країну з економічної депресії та політичної корупції.

І слід відзначити, що Тимошенко абсолютно чітко бачить першопричину, що заважає динаміці економічного зростання – стару прогнилу податкову систему, основи якої ведуть свій відлік ще з часів «великого податківця» Азарова.

Економіка доволі стала наука і не любить порівнянь між різними економічними укладами та історичними періодами. Однак те, що актуально було для податкової системи США у 80-ті роки, залишається цілком важливим питанням і для сучасної України.

Ідея скасування ПДВ, висловлена Тимошенко, не може не викликати підтримки. Необхідність скасування ПДВ пов'язана з тим, що сьогодні він є найкорупційнішим податком, з котрого живляться чиновники та олігархи.

Побудована в країні система адміністрування ПДВ є однією з найбільш обтяжливих для платників податків в у Європі, а за даними Світового банку (рейтинг DB-2017), 56% часу, витраченого на сплату податків, український бізнес витрачає на дотримання вимог законодавства щодо сплати саме ПДВ. Державна фіскальна служба у своєму звіті за 2016 р. повідомляла, що виявлені факти ухилення від сплати ПДВ на суму близько 8,3 млрд. грн.

В окремих країнах Європи ПДВ не накладається на вартість соціальних продуктів, дитячого харчування та життєво необхідних товарів і послуг. Більше того, у країнах ЄС ПДВ є гнучким, тобто має різні ставки для різних видів товарів. (у Польщі, наприклад, діють чотири ставки ПДВ 23%, 8% 5% та 0%).

В Україні надання пільговoгo оподаткування часто спрямоване не на підтримку важливих галузей, а на задоволення бізнес-інтересів окремих груп, наближених до влади. Для прикладу можна розглянути 2011 р., коли втрати у сумі пільг були найбільшими – 49,1%. Пільги з ПДВ у нас надаються кому завгодно – і фінансово-промисловим групам, і «Нафтогазу України», і державним монополіям.

Зменшення сукупного фіскального навантаження на дрібний і малий бізнес та фізичних осіб з 46% до 29%, що запропонувала Тимошенко, стане справжньою податковою революцією. На форумі Юлія Тимошенко особливо підкреслила, що система спрощеного оподаткування, котра сьогодні дозволяє хоч частині бізнесу працювати легально, буде обов'язково збережена. Ці кроки дозволять побудувати зрозумілу податкову політику, котра буде стимулювати залучення в Україну інвестицій та сприятиме детінізації економіки.