Вступ

Війна показала, що без технологічної незалежності політична незалежність лише ілюзія.

Хто забезпечить нам технологічну незалежність?

І навіть її за такого сусіда буде замало. Необхідна постійна технологічна перевага, яка можлива тільки за неперервних новацій, удосконалень, створення нового й потужнішого. Щоб ворог боявся навіть ризикнути.

Хто це робитиме для нас?

Може ті, кого називають гуманітаріями?

Або хто це робитиме за нас?

Сполучені Штати? Ізраїль? Польща? Росія?

 

1. Для чого освіта

У начебто безкоштовній для людини і коштовної для бюджету країни освіти, є дві головні задачі:

Індивідуальна – це розвиток молодого громадянина, підготовка його до дорослого життя.

Державна – врахування сьогоднішніх і прогнозованих майбутніх потреб держави для її збалансованого існування, захисту і розвитку.

Обидві ці задачі українські чиновники від освіти багато років поспіль не те, що не виконують, а саботують, прикриваючись красивими словами про дітей та реформи.

Факти?

Будь ласка!

 

2. Нова українська школа або НУШ

Мабуть всі чули, що Нова українська школа з концептом щасливої дитини, яку не можна у школі напружувати, з тріском провалилася.

«Без труда нема й плода» – старе українське прислів'я.

Я спілкувався з вчителями різних ліцеїв, що проводили підготовчі курси у сьомих класах. Відгуки від обережних «Ну дещо гірші, ніж у минулі роки», до «Це просто жах!».

Загальне – діти розбещені, не вміють і не хочуть вчитися, щось запам'ятовувати, працювати над собою. Якщо продовжувати цю реформу, після закінчення школи такі новоспечені дорослі може й знадобляться комусь у нас чи за кордоном, але як низькокваліфікована (бо неконкурентноздатна для більшого) робоча сила. Та чи стануть вони від того щасливими? Українська ментальність працьовитої розумної відповідальної людини отримає своє спростування. Рік за роком зміни стануть домінуючими, а українці іншими.

За умови, звісно, що Україна ці рік за роком матиме…   

Тепер про факти.

Якщо проводиться будь-яка реформа, ефективність її впровадження обов'язково порівнюють з тим, що було до неї. Це ази. Регулярний моніторинг дозволяє не тільки зрозуміти чи не помилилися з реформою, але й вчасно внести в неї правки та покращення. Але тоді слід бути готовим визнати якісь помилки. Наші освітянські чиновники дуже не люблять визнавати будь-які свої помилки. І навіть помилки своїх попередників, з якими приятелюють.  

А НУШ – це не просто реформа. Це реформа над дітьми в масштабах усієї країни. Ви десь бачили прозорі порівняння когнітивних здібностей, навичок, вмінь, «компетентностей» дітей, які вчились до НУШ, з такими ж, що провчилися згідно її рекомендацій? Це ж так просто зробити – провести вибіркові тестування дітей різних класів, а потім, коли за віком у тих самих школах підростуть вихованці НУШ, провести аналогічні тестування з ними.

То чому ж це не було зроблено? Або якщо було зроблено, то чому не оприлюднюють результати?

Де об'єктивні критерії доцільності продовження доленосного для юних громадян і всієї України експерименту?

Інколи мовчання красномовніше слів.

 

3. Красномовніше за мовчання

На розкішному масштабному фестивалі «Вчителі майбутнього», який відбувся  у Львові 19-20 червня 2025 р., міністр освіти і науки України Оксен Лісовий, якого донедавна я намагався поважати, дав інтерв'ю: «Вже зараз наш противник, прекрасно розуміючи, що ми маємо з вами хороший прогрес в освітніх реформах, що ми з вами ставимо на освіту, як на другий пріоритет після фізичної нашої оборони, дуже інтенсивно почав атакувати наші реформи: Нову Українську школу, реформу вищої освіти, НМТ».

Сказано у стилі найгіршого совку. Не знаю, якого «противника» мав на увазі міністр, маніпулюючи словом «наш», але ті, хто перепостив й переказав слова міністра, під його «противником» зрозуміли нашого ворога, росію, яка начебто робить усе, щоб зупинити НУШ та інші міністерські реформи.

Впевнений, все, що є у цій фразі міністра, – брехня та маніпуляція. Можливо, за виключенням (цього не знаю), освіти як другого пріоритету. Відтягування під час війни максимуму грошей по праву другого пріоритету на масштабні івенти та сумнівні реформи – це ще й дефіцит на фронті справного автомобіля, засобів захисту, чогось критично важливого для наших воїнів.

 

4. Приречена

Що скажете, про людину, яка, маючи не великий дохід, планує витрати як мільярдер?

А про людину, до дверей якої підійшли вбивці та грабіжники, а вона сідає за фортепіано?

Аналогії не найкращі, але разом вони ілюструють те, що відбулося у 2016-18 рр. в українській освіті.

Взяли потроху звідусіль, щось у фінів, щось у поляків, додали меседжів, щоб закрити власні гельштати, і зліпили реформу для українців. Без європейської впевненості у завтрашньому дні, без поваги до вчителя, без сучасного обладнання, без можливості скористатися підтримкою сусідів по Євросоюзу або створити умови й залучити іноземних фахівців, якщо своїх не вистачатиме. Без усього цього, але зі свіжими наслідками 2014-15 років, втратою територій, мільйонами переселенців і переповненими класами, загрозою повторення гарячої стадії війни.

Чув, не останню роль зіграли іноземні гранти, які відпрацьовували й продовжують відпрацьовувати українські реформатори вищого рангу. А також політичні амбіції та важелі у наступній передвиборчій кампанії.

 

5. Фальш-старт

Почали з загравання з батьками-виборцями і нищівної критики й приниження вчителів та всієї освіти, яку отримали, зокрема, й ті, хто розробляв українську «Мрію», «Нептун», «Зеніт», «Оплот», «Кольчугу» – найсучаснішу техніку за найвищими світовими стандартами.

«Випускник нашої української школи не вміє застосувати набуті знання в житті. Він, як фарширована риба, розумієте? Нібито і риба, але не плаває.»

«ДПА не може проводитися вчителями школи. Екзамен, який готують, проводять і перевіряють ті, хто навчав, не має жодної моніторингової цінності (і жодного сенсу також).»

«Учитель має бути твоїм другом. Це – аксіома. Як дитина може бути на уроці, сприймати певну інформацію, якщо вона вчиться у людини, яку боїться?»

«Школа українська буде успішна, якщо до неї прийде успішний учитель. Він – успішний вчитель та фахівець – вирішить дуже багато питань щодо якості викладання, обсягу домашніх завдань, комунікації з дітьми та адміністрацією школи.»

Це цитати з офіційного видання МОН України «НУШ. Концептуальні засади реформування середньої освіти, 2016». https://osvita.ua/doc/files/news/520/52062/new-school.pdf  

Навіть за комунікацію з адміністрацією школи має відповідати успішний вчитель, який звідкись у цю школу прийде і вирішить «дуже багато питань». Адміністрація, директорський корпус були важливі для впровадження НУШ і майбутньої звітності про її успіхи, тому це взагалі єдина згадка про роботу адміністрації школи у «Концептуальних засадах реформування середньої освіти». Неймовірна толерантність до адміністрацій шкіл на фоні нищівної критики всієї «старої школи» і приниження вчителів супроводжувалась заманливою обіцянкою делегувати на місця більше повноважень та автономії у випадку прийняття НУШ. Начебто хтось забороняв міністерству зробити це раніше або просто зараз.

Але для потужної суспільної підтримки, голосування на виборах важливіша більш численна категорія – батьки.

«Учні, батьки та вчителі, об'єднані спільними цілями та прагненнями, є добровільними та зацікавленими однодумцями, рівноправними учасниками освітнього процесу, відповідальними за результат».

Феєричний популізм: учні, батьки, а потім і вчителі – рівноправні учасники освітнього процесу, і до того ж «добровільні однодумці». Цікаво, від яких «недобровільних однодумців» відштовхувався у своєму досвіді автор тексту?

Ну як усі рівноправні і добровільні?..

«У зв'язку з цим варто говорити про нову роль учителя – не як єдиного наставника та джерело знань, а як коуча, фасилітатора, тьютора, модератора в індивідуальній освітній траєкторії дитини.»

Коли у класі 40 дітей, а не як у фінів або поляків, у яких існують додаткові спеціалісти з підтримки учбового процесу (асистенти вчителів, вчителі-коучі, вчителі-консультанти, спеціальні педагоги…), зобов'язувати відповідати ще й за індивідуальні траєкторії учнів – цинізм та знущання. Навішувати на вчителя, «рівноправного учасника освітнього процесу», все, що приходить у голову чиновнику і може бути записано виграшними науковоподібними термінами, – приклад зневаги й словоблуддя.

«Діти сьогодні хочуть сучасних, діти сьогодні хочуть креативних, діти сьогодні хочуть учителів, які насамперед розуміють їх» – в одному реченні тричі для підсилення використовується «діти сьогодні хочуть», немов укладачі тексту дійсно знають, чого хочуть усі діти сьогодні, і жодної згадки про – «дітям потрібно», «діти мають».

 

6. Знищення освітою

Чи замислювалися ви, які фахівці потрібні Україні понад над усе? Яких зараз не вистачає, хоч кричи! З-за відсутності яких щоденно гинуть українці, що могли попри війну продовжувати жити.

Вже не перший рік нам потрібна сучасна зброя захисту і відповіді. Потрібні засоби радіоелектронної боротьби, знищення дронів, кабів, балістичних ракет. Потрібні своя балістика, літаки, ракети, дрони...

Нам потрібні інженери, конструктори, хоча б хтось, хто знає фізику і щось може. Не вистачає фахівців з середньою технічною освітою, які були б здатні відремонтувати те, що пошкоджено та вийшло з ладу, зробити деталі для чогось нового.

Все це – фізика. Як і наші смартфони, ноутбуки, побутова техніка, транспорт, опалення, водо- й електропостачання.

Щоб поступати на будь-яку спеціальність і потім вчитися, треба хоча б трохи знати відповідний їй предмет. Що ж пропонує НУШ?

Серед обов'язкових предметів, які зараз, після трьох страшних років війни, визначає МОН України для трьох заключних старших класів, 10-го, 11-го і 12-го, це:

Серед обов'язкових немає ні фізики, ні хімії – саме того, без чого захист країни сьогодні неможливий. А завтра, навіть якщо ця війна призупиниться, без нових фахівців нам вже не витримати технологічних перегонів, і для українців як нації, наступного разу все закінчиться. Можливо назавжди.

Цей прогноз витікає з подій останніх років, якщо не боятися бачити правду, робити висновки і мислити раціонально та логічно. Звісно, можна сподіватися на диво – хтось помре, щось розвалиться, але краще прислухатись до українського народного прислів'я: «дурень думкою радіє, нею він і багатіє» і не мріяти, а діяти!

У наведеному вище переліку МОНУ взагалі немає жодного природничого предмету, які не тільки сприяють обороноздатності, але й найефективніше розвивають мислення, уявлення про світ в цілому і наше технологічне оточення, зокрема. Про це далі. Саме у взаємодії з технікою молодь проводить більшу частину свого часу. Але що до того чиновникам.

Так у цьому році серед обов'язкових предметів НМТ (національний міжпредметний тест) були українська мова, математика, історія України. Четверту дисципліну слід було обрати самостійно.

«Нас турбує, що хімію і фізику обирають відносно мало. Цього року, фізику обрали 8 800 абітурієнтів, а хімію – 2800. Це дуже погана цифра», – заступник міністра освіти і науки Михайло Винницький.

Дійсно, адже додатково до обов'язкової української мови цього року українську літературу обрали понад 46 тисяч потенційних абітурієнтів, а одну з іноземних мов (переважно англійську) 119 тисяч, так що філологів у сумі вийшло більше половини або 53% від загальної кількості. У країні філології понад 23% обрали географію і 20% біологію.

Найбільш важливі для виживання України фізика і хімія набрали, відповідно, усього 2,84% і 0,92% уподобань.

Чотири роки тому, перед цією війною у 2021 р. (у 2022 р. фізику і хімію в НМТ не здавали), для участі у зовнішньому незалежного оцінюванні з фізики зареєструвалися 32 090, або 8,24% від загальної кількості, а з хімії 12 744 або 3,27%.

Стрімке зниження під час війни в 3-4 рази кількості майбутніх конструкторів, інженерів, технологів відбувалося при повній імпотенції міністерства освіти і науки. Жодної соціальної реклами тих спеціальностей, що потрібні для виживання країни, жодних преференцій для студентів критично важливих напрямків, тільки наче з якогось паралельного всесвіту потік красивої брехні, самопіару та нарцисизму.

Підсумки НМТ цього року ще не підведені, а в минулому, 2024 році, наприклад, за кількістю поданих заяв лідерами виявилися психологи (49 782), менеджери (47 813), філологи (44 663), правовіди (40 265). А ще були маркетологи (29216), міжнародні відносники (22414), економісти (19691), фінансісти (16643)…

Для порівняння на фізику та астрономію було подано 696 заяв, хімію 781, авіаційну та ракетно-космічну техніку 970. Усіх разом в 20 разів менше, ніж одних лише менеджерів.

Ким будуть керувати ті менеджери, які товари просувати маркетологи, чиє право практикувати правовіди, яку мову викладати філологи? Якщо Україна не зможе стати технологічно незалежною, а вона нею точно не стане, знищивши базові для цього предмети, фізику, насамперед.

Може скластися враження, що це Оксен Лісовий, нинішній міністр МОНУ, взявся нищити наукові, інженерні та військові перспективи країни. Ні. Він просто дуже далекий від державницької позиції, від розуміння того, що насправді важливо, а що ні для освіти в особливих умовах. Він не ініціатор, він продовжувач.

Цілеспрямовано почала знищувати фізику, а через неї майбутні військові спроможності країни, одна з його попередниць, Лілія Гриневич. Це вона ініціювала й проштовхнула НУШ у 2016-18 рр. Але було водночас й інше – заплановане на 2017 рік миттєве знищення фізики у старших класах середньої школи, до яких НУШ, почавши з першого класу, інакше дійшла б тільки у 2027 році. 

Деталі, причини, наслідки і хронологія подій у другій частині статті…

А наприкінці першої частини підведемо деякі підсумки.

 

7. Проміжні підсумки

Наш ворог вчетверо більший за населенням, набагато більший за територією та природними ресурсами марить захопленням або тотальним знищенням України. Київ, столиця Київської Русі, потрібен йому для остаточної легалізації вкраденої назви «руські».

Навіть якщо вбивча стадія війни на деякий час припиниться і навіть якщо зміниться «хазяїн» російської «федерації», зазомбоване імперскістю та власною величчю російське населення підтримає того, хто обіцятиме йому сатисфакцію у вигляді приниження інших і примноження багатств і територій.

 

Під час цієї війни ми критично залежимо від західної допомоги та її стабільності, на яку впливає дуже багато факторів, включно з тотальною російською пропагандою та тиском й підкупом західних політиків.

Щоб стати незалежними, нам необхідна власна військова міць у вигляді більш сучасних та досконалих технологій ніж у нашого більш численного ворога.

Шлях до цих технологій пролягає через фізику.

Менеджери, маркетологи, філологи, юристи, політологи, історики – стерильні у розумінні приладів, техніки, зброї. Вони навіть не нульові, а від'ємні під час війни, і не тому, що більше нашкодять з-за незнання та невміння, дай їм щось полагодити або вдосконалити, а тому, що слугують міністерству освіти заманливою легкою альтернативою вибору майбутнього для українських випускників. Замість потрібних державі професій, пов'язаних зі складними фізикою та хімією, обирайте інше й простіше, адже державні гроші все одно підуть за вами у вигляді персональних грантів на навчання.

Це подвійна бухгалтерія. Гроші у вигляді грантів виймаються з бюджету, а отже йдуть від ЗСУ, від підготовки необхідних професій природничо-наукового та інженерно-технічного спрямування. Профільних викладачів звільняють, бо немає студентів, їхні кафедри об'єднують як малочисельні або закривають. Зекономлені на цьому невеликі гроші знову в кудись «йдуть за студентом». Цілеспрямовано знищується те, що відновити неймовірно важко. Фізика не маркетинг, філософія чи історія. Підготовка до однієї лекції з фізики у вищому навчальному закладі насправді триває роки попереднього складного навчання і практики. Міністерство освіти і науки зараз робить все можливе, щоб Україна вже ніколи не змогла відновити свій науковий і технологічний рівень. І тому зникла як самостійна держава.

Можливо, у нас ще є час, а отже й шанс відвоювати своє майбутнє.

Для цього як мінімум слід відсторонити від керівництва освітою тих, хто:

  1. Знищував фізику, природничі дисципліни та інженерну галузь (ідейно, за гроші або внаслідок браку розуму – будь-якої з цих причин достатньо, щоб назавжди стати персоною нон-грата в керівництві будь-чим).
  2. Розбещував концепцією «легкого шкільного життя» замість «праця людини – окраса і слава» (Василь Симоненко), знищуючи тим самим як індивідуальні перспективи й конкурентноспроможність молоді, так і майбутню обороноспроможність України.
  3. Продовжує наносити країни шкоду, імітуючи новаторську діяльність та реформи освіти під час війни, відволікаючи увагу від головного, відтягуючи на це гроші з бюджету.

На керівних посадах ці люди й надалі будуть шкодити Україні хоча б тим, що легітимізуватимуть себе в очах підлеглих, колег, знайомих, виправдовуючи свої старі ідеї, використовуючи зв'язки у владних структурах. Часу на дискусії й боротьбу всередині країни немає, вже четвертий рік війни, а у нас все продовжують руйнівні реформи.

Про те, що треба й можна терміново зробити у другій частини статті https://site.ua/oleg.orlyansky/osvita-ta-nezaleznist-2-iyqprll (8. Полювання на лідера 9. Освіта мільярдерів і невдах 10. Та не однаково мені 11. Майбутнє і минуле 12. Кроти в освіті 13. Що робити, коли пороблено 14. Додаток)