Аналізуються практика та нормативні акти, що спонукають до очного навчання, причини останнього та пов'язані з ним ризики — для життя і корупційні. Мільярди гривень на безкоштовне харчування з цього року для всіх дітей, попри статки батьків, створює фінансову зацікавленість у примусі до очного навчання та нехтуванням питаннями безпеки. Стаття складається з таких розділів:

1. Перехід до укриття

2. Дістатися до школи

3. Зі школи додому

4. Кому це вигідно?

5. Про харчування і гроші

6. Не чекати

Навчання, тривоги та великі гроші

Вчора, у понеділок 28.09.26, у Дніпрі було 11 тривог. Під час навчального процесу (з 8.00 до 15.00) – 5 тривог загальним часом близько 2 годин. Враховуючи п'ятикратне переміщення дітей з аудиторій у бомбосховище й назад, це відняло близько 3 годин з навчального процесу.  

Бувають кращі дні, бувають гірші, але з кожним місяцем ситуація щодо тривог тільки погіршується і сподіватися на покращення у найближчому майбутньому – марно, бо дронів і ракет ворог виробляє більше, вдосконалюючи їх.

На які ризики наражає очне навчання дітей у регіонах з частими тривогами і прильотами?

     1. Перехід до укриття. Якщо укриття не в приміщенні навчального закладу, дітей під час тривоги слід організовано виводити з капітального приміщення на відкритий простір (а в школі не один клас і це робиться не за хвилину) і далі вести вулицями, дворами, відкритими площадками, наражаючи на небезпеку. Як довго можна це робити – жоден правовий документ не визначає, зате визначають відстані.

Новий ДБН В.2.2-5:2023 (державна будівельна норма від 2023 р.) розроблявся за активної участі представників будівництва і встановив радіус пішохідної доступності до захисних споруд: 300 м для багатоповерхової забудови; 500 м для середньо- і малоповерхової. Постанова КМУ №170 від 11.02.2026 підтвердила 500 м для навчання у школах: «Обов'язковою умовою спрямування субвенції на створення сучасного освітнього простору для закладів освіти, які здійснюють освітній процес за очною формою або з поєднанням очної та дистанційної форми здобуття освіти, є наявність у закладі освіти або на відстані не більше ніж 500 метрів від нього об'єктів фонду захисних споруд цивільного захисту, придатних для укриття учасників освітнього процесу».

Звідки 500 м?  І будівництво укриттів, і субвенції – це гроші. Можливо, саме тому радянська норма 500 м по прямій до бомбосховища не здалася розробникам Постанови №170 у січні 2026 р. занадто великою для дітей під час дронових і ракетних тривог?

     2. Дістатися до школи. Якщо тривога триває до виходу з дому (у Дніпрі дуже часто), учень має чекати її закінчення. Якщо тривога застала дитину дорогою до школи, ДСНС рекомендує перейти до найближчого заздалегідь визначеного укриття. Після закінчення тривоги їхати далі.

Така ж логістика стосується вчителів. Але якщо тривога триває з ночі або самого ранку, хто зустрічатиме після неї дітей, які живуть поряд зі школою, або які приїхали попри рекомендації навіть під час тривоги? Виключити таке неможливо, і, ймовірно, це одна з причин, чому  Уряд і МОН України не ініціюють зміни до законодавства, щоб після майже п'яти років жорстокої війни нарешті врегулювати питання навчання та безпеки українських дітей. Ймовірно, врегулювання навіть одного цього питання взагалі неможливе в межах Конституції та КЗпП України (Кодексу законів про працю України, див., наприклад, ст. 153). Логіка у чиновників така – вчителі й так приїдуть під час тривоги, бо відчувають відповідальність за дітей. Отже, нехай їдуть і працюють.

    3. Зі школи додому. До вимог перебувати у безпечному місці на шляху між домом і школою під час тривоги додається ризик продовження тривоги після закінчення занять, коли всі перебувають в укритті. Тут МОН України не прописує ніякої логістики (я не знайшов), обходячи це питання і знову звалюючи відповідальність з себе на адміністрацію шкіл та вчителів. Це й зрозуміло, оскільки в межах існуючого правового поля питання не вирішується.

З одного боку, згідно з Наказом МВС України №579 у редакції від 14.10.2025: «Вихід із споруди здійснюється в разі надходження інформації про відсутність небезпеки…». МОН України почав уникати будь-якої офіційної регламентації цього питання, після того як прописав на один навчальний рік в «Особливостях організації 2022/23 н.р.»: «Учасники освітнього процесу повинні організовано прослідувати до споруд цивільного захисту та перебувати в них до завершення тривоги.»

З іншого боку у Типових правилах (Наказ МОН України 11.02.2026  № 243) читаємо: «Правилами закладу освіти не можуть бути обмежені права батьків… на виконання ними батьківських обов'язків та реалізації батьківських прав, за умови невтручання їх в освітній процес.»

Якщо хтось з батьків після уроків дозволив по телефону своєму сину йти додому, то вчитель не має повноважень затримати учня у сховищі силоміць, і це точно не входить до його обов'язків – він же не поліцейський при виконанні із законною підставою. Але, якщо з дитиною щось станеться по дорозі додому, вчитель може сісти за грати. Тут мова навіть не про позанормовану роботу вчителя, який в особистий час має залишатись на роботі, відповідаючи за багатьох не своїх дітей і сварячись з їхніми батьками. Тут про права людини.

    4. Кому це вигідно? Справді, які переваги такої очної освіти над онлайн-варіантом? Якщо постійні тривоги, то абсолютно ніяких. Рване навчання у стресових ситуаціях. А ризики для життя багатьох дітей, зібраних в одному місці, перекривають будь-які аргументи. Навіть після дороги до сховищ, де концентрація дітей, як правило, більша, ніж у класах, там збільшується ризик передачі респіраторних захворювань.

Давайте забудемо на деякий час про ризики для життя та здоров'я і поговоримо нарешті про освіту. Мета її – навчання дітей. Але для батьків не тільки це.

Батьки проблемних дітей хочуть, щоб хтось за їхніми дітьми приглядав, хтось виховував, і, мабуть, від очного навчання виграють. Вчителі як безкоштовні няньки або наглядачі – не гірший для них варіант, може ще й хоч щось запам'ятає. Інколи батьки вже не знають, що зі своєю дитиною робити, яка їх не слухає, не вилазить з мобільного і не бажає вчитися. Тому – до школи! Там зобов'язані!

Самі діти можуть хотіти, щоб освітній процес проходив в аудиторії. Друзі, живе спілкування – те, чого не вистачає у наш час.

Переважна більшість вчителів хотіла б проводити заняття очно, але за нормальних умов. А умови на більшій території України далекі від нормальних. Перервана лабораторна робота, яку встигли розпочати, потребує після закінчення тривоги прибирання обладнання, масивних штативів, тендітних амперметрів або посудин із водою, у той час як вже має йти новий урок в іншій аудиторії з іншим класом, а тут ти заважаєш своєму колезі з оцим усім обладнанням.

Для малозабезпечених сімей важливим може бути харчування дитини в школі, яке трохи економить сімейний бюджет.

Можливо, й головну відповідь на давньоримське «Шукай кому вигідно» слід шукати у грошах?

    5. Про харчування і гроші. З цього року попри неймовірно великий дефіцит бюджету України, за який вона потрапила під жорстку критику Євросоюзу, згідно з Постановою КМУ від 01 липня 2026 р. № 869 та подальшими роз'ясненнями Урядового порталу «всі учні 1–11 (12) класів комунальних шкіл по всій Україні, які навчаються очно або у змішаному форматі, отримають безоплатне гаряче харчування за кошти державної субвенції. Це приблизно 3 мільйони дітей… 50 гривень на день для одного учня початкової школи та 60 гривень – для учнів базової і профільної середньої освіти». Тобто загальні щоденні витрати на рівні 100-150 млн грн, якщо врахувати змішаний формат навчання. На вересень-листопад цього року вже виділені 7,4 млрд гривень. Ще 1 млрд на модернізацію їдалень у 2026 р. На наступний 2027 р. на безкоштовне харчування всіх без винятку учнів заплановано збільшення витрат ще на 5,1 млрд грн. Загальна сума 19,5 млрд грн. Тільки чверть відсотка від цієї суми – і хтось доларовий мільйонер. Коли ми читаємо про корупційні скандали, мова йде про десятки відсотків. Якщо припустити такі махінації на дитячому харчуванні – це вже сто-двісті мільйонів доларів очікуваного щорічного прибутку.

Виникають запитання.

Забезпечені батьки не дуже довіряють якості обіду за 50-60 грн (як, мабуть, і ви). Їм такі жести від держави не потрібні. Але чомусь їхніх дітей без їхньої згоди враховували, щоб відібрати з бюджету більше грошей на цю програму. За великим рахунком відібрали у нашої обороноздатності. 

Із багатьох звернень бійців різних бригад ми розуміємо, що не все гаразд там у них з постачанням, з оперативністю, а на щось, потрібне поза бюрократією, немає грошей. Але, якщо вони не втримають фронт, навчання з харчуванням закінчиться.

З боку ворога підтримка будь-чого, що відбирає гроші в ЗСУ, будь якого популізму – пріоритетне завдання.

Але МОН та уряд весь час наполегливо борються за тотальне харчування на межі і поза межею законодавства.

У Змінах до Порядку організації харчування (Постанова КМУ від 8 жовтня 2025 р. № 1280) розширюється поняття «здорової гарячої їжі»: «У разі коли тимчасово (понад 4 години з моменту попереднього прийому їжі) неможливо забезпечити здобувачів освіти/дітей повноцінним гарячим харчуванням під час їх перебування в захисних спорудах, не обладнаних для споживання гарячої їжі, дозволяється замінити гаряче харчування готовими харчовими продуктами (охолодженими стравами, напоями та кулінарними виробами, у тому числі промислового виробництва) і стравами, напоями та кулінарними виробами з асортименту буфету…»

Куди дівати вже приготовлене гаряче харчування, не пояснюється. Звідки взяти гроші на «кулінарні вироби з асортименту буфету» і кому під час тривоги носити їх в «захисну споруду» також.

У наступних Змінах до Порядку організації харчування (Постанова КМУ від 24 червня 2026 р. № 809) вже цього року розширюється поняття місць харчування: «У разі недостатньої місткості приміщення обідньої зали їдальні (харчоблоку) для організації харчування здобувачів освіти з урахуванням встановленого в закладі освіти режиму (кратності) харчування на період воєнного стану допускається використання для видачі та/або споживання готової їжі інших приміщень, зокрема приміщень актових залів або відкритих холів, класів або тимчасових обідніх зон закладу освіти.» Нехай діти їдять хоч у класах, хоч у відкритих холах, тільки б нагодувати їх запланованим, про що школа має як мінімум щомісячно рапортувати нагору, а далі вище й вище аж до звіту МОН Мінфіну 30 числа кожного місяця за 25 окремими позиціями (додаток до Постанови КМУ від 1.07.2026 р. №869). Враження, що обґрунтування мільярдів гривень на харчування стало тепер головним завданням освіти. Чималі гроші на харчування, що розподіляються на місцях, можуть створювати додатковий тиск на навчальні заклади з боку місцевої влади, наприклад, через непогодження або нефінансування поділу класів на підгрупи, якщо школа обере дистанційний формат. Це прямо вимагає скорочення навантаження зі зменшенням місячної заробітної плати вчителів або їх звільненням.

Про тих, хто має готувати цю їжу під час тривог, попри всі рекомендації, ні слова. Бо примусити працівників харчоблоку працювати у цей час незаконно. Вони, як і всі інші люди, мають право на життя і безпеку. А якщо тривога почнеться посеред приготування гарячої їжі, що їм робити? Саме гаряча їжа, як здорова й корисна, була одним із основних аргументів цієї фінансово-харчової операції.

6. Не чекати. Не можна одночасно вимагати, щоб усі під час небезпеки були в захищених приміщеннях, і будувати масову систему гарячого харчування так, ніби кухарі мають безперервно працювати в наземному харчоблоці.

Не можна заради закладених грошей ризикувати життям дітей і дорослих.

Уявляю когось із чиновників, хто з острахом чекає першої масової загибелі дітей під час їх пересування до укриття, а за цим – переходу більшості шкіл в онлайн і масового згортання харчової програми. Не слід такого чекати!

З плюсів онлайн-навчання. Дітям, які хочуть вчитися, тепер не заважатимуть бешкетники, проблеми з дисципліною у класі і напружені переходи відкритим простором під час тривог. Вони бачитимуть вчителя і його презентацію. Задаватимуть як на звичайному уроці питання й отримуватимуть відповіді. А за безпечні місця для дітей відповідають батьки, які взагалі мають відповідати і за поведінку своїх дітей, поки ті не досягли повноліття.

В онлайн-навчанні є чимало недоліків, але нічого кращого під час війни, коли щоденні прильоти, випадкові влучання та пізня реакція протиповітряної оборони, у нас немає.

Якщо є обладнане за нормативами приміщення для безпечного навчання під час тривоги, куди можна спуститися, не виходячи на відкритий простір, аргументів на користь очного навчання значно більше, ніж коли треба грати в лотерею: хто точніше і швидше – балістика з реактивними шахедами чи діти з учителями.

Не будемо чекати трагедії!