Бережіть один одного! Бережіть Україну!
Останнім часом часто читаю, чую: «Бережи себе!»
Ніяк не можу визначити своє відношення до цих слів.
Як це берегти себе? Збігти в Європу? Сховатись від ворога вдома й пересидіти? Сподіваючись, що його зупинять інші? Що він втомиться і десь зупиниться, не дійшовши до тебе?
Так колись берегли себе князівства Київської Русі. І одне за одним впали під ордою.
Мабуть, коли кажуть «Бережи себе!», хвилюються, переживають за тебе і бажають не підсовуватись під кулі, бути обачним і виваженим.
Це зрозуміло. Ніяк не можна радувати ворога. За кожне наше життя він має заплатити максимальну ціну! Ніякого показного героїзму! Максимально прагматично. Професійно. Вбивчо.
Але для цього слід берегти не себе, а своїх. І ось цим ми також відрізняємось від рашиських свинособак. Вони бережуть себе. Ми – один одного.
Коли біда, коли під загрозою те, що маєш, про що мрієш, кого любиш. Коли на твою землю суне смерть, в тобі прокидаються глибинні механізми захисту, для яких головне – спільна перемога.
Слід тільки сильно любити, щоб перестати боятися.
Ці механізми колективного захисту допомогли колись вижити людству. Якщо на плем'я сунув велетенський печерний ведмідь, його вбивали разом. Поодинці плем'я загинуло б.
Настав час разом вбивати, нищити і звести нанівець цю мерзоту, у якій кожна істота береже лише себе.
А вже після цього відбудувати нашу країну ще кращою, сильнішою, красивішою!
Разом переможемо!
Бережіть один одного! Бережіть Україну!
