Юридичне визначення рашизму і расізму, як фашизму і нацизму.

Міжнародно-правове визначення рашизму  аналогічне апартеїду, геноциду, злочинів проти людяності повинне бути зафіксоване в нормативно-правових актах з визначенням відповідного міжнародного злочину. Крім того, зазначені міжнародні резолюції  повинні криміналізувати  рашизм, як фашизм, а расізм, як нацизм.

В сучасній юриспруденції потрібно сформулювати нові правові терміни, значення яких було б чітко вираженими: «рашизм», «расізм», «рашистська ідеологія», «рашистська символіка» тощо. Це необхідно для правового визначення цих термінів у міжнародно-правових актах, де юридично зафіксовано поняття рашизм та його ідеологію з відповідним  рішенням Нюрнберзького трибуналу, як це було у випадку з фашизмом, де прирівняти рашизм до неофашизму і необільшовизму, а росизм до нацизму. Згідно з рішенням Нюрберг 2 потрібно провести деросизацію, дерашизацію, денацифікацію, демілітаризацію, демократизацію Російської Федерації. Ввести термін «рашизм» та расізм  в чинне законодавство України та інших країн, які підтримають цей юридичний термін.

Ярлики «рашист», «рашизм», «пропагандист рашистської ідеології» присвоїти окремим особам, політичним діячам, партіям, організаціям, у результаті чого самі цей термін має набути чіткого значення та зафіксуватись в кримінальному кодексі, як України так і у правочинних документах всіх країнах цивілізованого світу. На практиці це повинно проявитись в кримінальній відповідальності тих осіб та структур, які являються носіями цієї ідеології у всьому світі.

Рашизм та расізм повинен бути введений в міжнародне юридичне поле також для Гаагського трибуналу з відповідним вироком для всіх його учасників. Рашизм та русизм являється гібридом необільшовицької та неофашистської  ідеологій, яка несе загрозу всьому цивілізованому світу. Кацапи не здатні до творення людських цінностей та технологій, тому завжди крадуть чуже і використовують як свої, але з набагато гіршими якостями. Це стосується усіх сфер життя; історію вкрали в нас, технології крадуть зі всього світу, ідеологію вкрали у фашистів… Самі по собі ці виблядки ні на що не здатні окрім красти, пити, жерти, спати і гордитись власними звірствами. Без Українців вони не виграли жодної серйозної війни, а коли воювали з нами то відхвачували по повній.   

Актуальним також є здійснення аналізу національного законодавства України через призму наявності в ньому положень, що дають можливість ефективно боротися з проявами рашизму. Здійснення практичного аналізу діяльності в Україні окремих об'єднань громадян, що можливо охарактеризувати як прорашистської спрямованості.

Поняттям рашизму являється: 

«Рашизм»  — ідеологія, політичний рух і соціальна практика, які характеризуються такими ознаками і рисами:

1) відособлення за мовною та ідеологічною ознакою, проголошення вищості російського народу, як основного носія рашистської ідеології(руській мір) над іншими народами;

2) нетерпимість і дискримінація інших націй і національних меншин;

3) заперечення прав людини;

4) насадження режиму, заснованого на принципі тоталітарної державності, однопартійності і вождізму;

5) виправдання насильства і терору з метою придушення політичних опонентів;

6) мілітаризація суспільства, створення воєнізованих формувань і виправдання війни як засобу вирішення міждержавних проблем".

Із перелічених ознак рашизму головною є заперечення прав і свобод людини і громадянина.

У цьому сенсі заборона дискримінації і право на захист від будь-якої дискримінації є загальновизнаним принципом і нормою міжнародного права. Він закріплений у багатьох міжнародно-правових документах в галузі прав людини, зокрема, в Загальній декларації прав людини (ст. ст. 2, 7), у Міжнародному пакті про громадянські і політичні права (ст. 26), в Європейській конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ст. 26) та інших міжнародно-правових документах.

Основною відмінною рисою рашизму, як правонаступнику більшовизму та фашизму являються міфологеми і психологічні установки, ідеологія і політико-правова практика радикального нацизму. Його можна також класифікувати і термінологічно визначити, як "мілітаристським", "екстремістським", "шовіністичним".

У сучасних реаліях війни поняття "рашизму" часто використовують для характеристики політичного режиму, який відповідає типовим ознакам антидемократичного та тоталітарного режиму.

Зокрема, визначається, що рашизм — це "політична ідеологія, яка являється державним режимом тоталітарного типу та яскраво характеризується відкритою диктатурою, спрямованою та організованою з метою придушення прогресивних суспільних рухів.

Можна навести більш розгорнуту дефініцію "рашизму", як нео націонал-більшовизм — це тип суспільного і державного устрою, протилежний конституційно-плюралістичній демократії.

Від "рашизму" слід відрізняти "націоналізм", що ґрунтується на ліберально-демократичній західній моделі нації, ідеї національної держави, національної ідентичності та "громадянського націоналізму", що уособлює у собі республіканську самосвідомість та громадянський патріотизм.

Тому негайно необхідно визначити спектр законодавчо визначених антифашистських санкцій в Україні та світі, який має враховувати її історичний досвід XX століття. Правова відповідальність за такі дії повинна застосовуватися не тільки у випадку пропаганди та розповсюдження рашистських, нацистських ідей, а й за створення для їх реалізації відповідних організацій.

Безумовно, враховуючи варіативність проявів рашизму в новітній історії людства, так само, як різноманітність його ідеологічних доктрин та організаційно структурованих утворень в умовах сучасного світу, набір його класифікаційних ознак може бути продовжено та конкретизовано.

Тому до розгляду Верховною Радою України потрібно розробити законопроект з питань боротьби з рашизмом. Це такі проекти законів, як: "Про заборону рашизму та нацизму в Україні", "Про основи запобігання та протидії пропаганді нацизму і рашизму в Україні", сформувати чітке законодавче визначення юридичних понять "рашизм", "рашистська символіка", "рашистська ідеологія" як на міжнародному рівні, так і в національному законодавстві України., а також передбачити заборону і кримінальне переслідування за пропаганду рашистських ідей і псевдо цінностей, а також кримінальну відповідальність за використання та пропаганду його символіки.

Належним чином це питання врегульоване і в законодавстві України. Так, відповідно до ст. 37 Конституції України в Україні забороняється утворення і діяльність політичних партій та громадських організацій, програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров'я населення.

У чинному Кримінальному кодексі України має міститься низка статей, які встановлюють кримінальну відповідальність за характерні для рашизму злочини, що дозволяють вести ефективну боротьбу з найбільш небезпечними злочинами прорашистської спрямованості — такими, як порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або релігійних переконань (ст. 161), групове порушення громадського порядку (ст. 293), масові заворушення (ст. 294), заклики до вчинення дій, що загрожують громадському порядку (ст. 295), пропаганда війни (ст. 436), планування, підготовка, розв'язування та ведення агресивної війни (ст. 438), геноцид (ст. 442).

З огляду на вищенаведене, слід констатувати, що чинним законодавством України в цілому передбачена відповідальність за злочини, що є характерними для рашизму.