Планети ростуть і дозрівають, як люди, як і все живе, яке має власні фази народження, дозрівання та смерті. Колись і наша Земля, яка називалась Пангея була подібна до Марса чи Місяця — типових планет без води і цілісної структурованої газової оболонки. Але з часом в результаті власного розвитку після чергової фази трансформації процесів водню і гелію в ядрі, почали масово утворюватися структуровані гази і вода, які поступово почали просочуватися на поверхню; спочатку їх було небагато, але навідь цього було достатньо, щоб навколо таких осередків зароджувалось елементарне життя; віруси, бактерії, клітини. Вірус, як перехідний елемент з неорганіки в органіку почав формувати в структураваній воді перші клітини і бактерії, а ті в свою чергу більш складні живі форми…
Формування планетою водної і газової оболонки(повітря: азот, кисень, вуглекислий газ…) являється природнім шляхом її власного розвитку, власного оживлення, де організаційне функціонування чітко розприділено на трансформаційні періоди та життєві фази. Вода і гази синтезуються в надрах та структуризуються під впливом сонця на поверхні, утворюючи таким чином необхідні умови для життя, як простих так і складних живих організмів. Так же само, в надрах формується мінерали, кристали, метали, нафта та інші корисні копалини, які згодом мігрують до поверхні.
Деякі дослідники стверджують що Пангею — планету з малою кількістю води вже населяв розумний вид людей разом з тваринним та рослинним рядом і вона в декілька разів була меншою; не було великих океанів, а лише ряд водойм та рік навколо яких формувалася елементарне життя, а згодом і цивілізація; водяних бар'єрів практично не було, основу поверхні складала суша. Хтось згадає тут цивілізації Атлантів та Лемуріїв, які панували на Пангеї, хтось пов'язує їх з позаземними цивілізаціями. Але суть не в цьому, а в розумінні законів та періодів розвитку нашої планети, яка являється живим цілісним організмом, який інтенсивно розвивається.
Кількісне відношення всієї земної води до загальної земної поверхні.
Цікавий факт одного з етапів трансформації Пангеї в сучасну форму Землі міг статися досить недавно; пару тисяч років назад відбувається подія, яку згадують практично у всіх людських рукописах, легендах та міфах — Великий Потоп, який триває чи то 40 днів чи то 40 років та який кардинально трансформує форму землі.
В результаті чого зникає класична архаїчна Пангея з її цивілізацією суходолу. Натомість в результаті синтезу процесів власного ядра вона розширяється, набираючи значно більшої форми; з її надр на поверхню виходять підземні водойми, утворюючи океани та затоплюючи деякі суходоли. Так Пангея стає в рази більша, вона просто розширяється і заповняється водою, яка утворена та роками накопичена в її надрах. Люди, які врятовані від «потопу» — своєрідного розширення планети зі збільшенням на її поверхні водної маси, стають розірвані, новоутвореними океанами та розвиваються автономно, аж до недавнього часу коли відбувається публічне «відкриття континентів».
Сучасні дослідження показують, що Земля являється живим організмом який розвивається і вона тільки на середині шляху власного дозрівання до «Ноосфери» — розумної планети. Запас синтезу її ядра, ще досить великий; розходувано близько 7% його потенціалу. В свою чергу ядро синтезуючи внутрішні процеси збільшується – автоматично збільшується поверхня землі, кількість води, кількість газів і взагалі кількість всіх корисних копалин, які підходять з глибоких надр до поверхні землі. Тобто наша планета в майбутньому в рази збільшиться і буде мати приблизно розміри Нептуна. Значно збільшиться її маса води та маса атмосферного повітря, якого з кожним днем ставатиме все більше і більше в результаті термоядерного синтезу в ядрі. Сонце, яке являється центральним електромагнітом та термоядерним реактором, генеруючим та структуризуючим енергію також в розквіті своїх сил. Тому картина майбутнього досить перспективна.
І так, наша Земля і надалі розширятиметься, набуваючи більшу форму та масу. Зникнуть льодовики, та холодні «мертві зони» планети, клімат стане теплішим та більш пригожим для життя(не тому, що людство утворює парниковий ефект, який являється мізером в планетарних масштабах порівняно навідь з силою одного середньої потужності вулкану, який був активний в минулому). І ще один малодосліджений факт наша Земля дихає; в тому місці де вдихає утворюється зона підвищенного атмосферного тиску та відповідно безхмарна сонячна погода, а там де видихає утворюється відповідно низький атмосферний тиск, виштовхуючи таким чином вологу з своїх надр; земля дихає регулюючи повітряні і водяні маси найоптимальнішим для життя способом. Всі процеси відточені до атома. А навіщо тоді людина в такій високоорганізованій живій системі? Людство, як системне ціле в свою чергу являється нейронною системою живої планети та має також збільшувати власну кількість та якість, наблизившись до показника 90 млрд людей(крізь кібернетичну призму мозок розвинутої людини має нейронну систему складеною з 90 млрд нейронів, а мозок мавпи приблизно 10 — 13 млрд нейронів, тому якщо людство це нейронна система планети, його бажана кількість і якість 90 млрд.)
Отже, Земля дозріває до власної розумної форми – Ноосфери, а людство її мозок, нейронна система має ідентичний вектор розвитку. Ці факти потрібно усвідомити, прийняти і приступити до виконання свої функції згідно ролі кожному із нас. Так само, як наша планета, так і кожна людина і все людство рухається до розумного високоорганізованого суспільства, до розумної особистості і рости нам потрібно, як у кількості так і у якості, синергетично з нашою планетою, нейронною системою якої ми і являємося.
В даний час нам немає необхідності освоювати мертві чи ще не сформовані планети такі, як Марс чи інші. Вони вже віджили, або ще наближаються до рівні нашої планети. В одної планети вже відбулися необхідні для забезпечення життя процеси синтезу, а в другої ще ні. Якась планета уже пройшла власну життєву фазу, а якась ще іде до неї, адже ці процеси тривають мільйони років. Тому маємо ідеальні умови для життя і розвитку тут і зараз на нашій чудовій Землі, яка піклується про нас кожну секунду і частинкою якої являємось ми. Роботи тут насправді вдосталь; трансформувати технології в екотехнології, озеленити пустелі, очистити водойми, розвинути високі технології, підвищити якість та кількість самих себе. А розтринькувати ресурси здобуті кров'ю і потом людських поколінь на мертві планети не варто, бо ми ще не здатні керувати процесами синтезу в їх ядрах. Коли навчимось тоді вперед, а зараз нам необхідно зосередитись на нашій планеті і на нас самих.
Деякі вчені генерують гіпотезу, що жив наш людський вид колись на планеті Фаєтон з досить високою степеню розвитку (Фаетон, або планета Ольберса — назва гіпотетичної планети, яка нібито існувала раніше між Марсом і Юпітером, а потім розпалася і утворила пояс астероїдів) і переселився Він на Пандею, архаїчну Землю досить недавно, але тільки тоді коли вже вона сама розвинулась на придатний життєвий рівень. Далі буде…
