Людина являється динамічною стихією, процесом, який розгортається між двома протилежностями — де «вгорі» знаходиться область непізнанного божественного, а «внизу» — тваринний світ. Тому людина має трансформуватись долаючи власну тварність, розвиватись в напрямку власної божественності, або деградувати, впадаючи у власну тваринну сутність... І в цьому випадку ключовим питанням постає свобода вибору, або свобода, як явище.
Особиста свобода заключена в тому, хто знає власний основний проект, адже тоді легко виявляти спотворення. А далі майстерність власної свободи в рамках життєвої системи це техніка, а не надприродні здібності, а техніку можна освоїти. Отже, потрібно постійно вдосконалювати техніку реалізації власного індивідуалізованого існування, власної індивідуальної свободи.
Адже свободою являється стан суб'єкта, в якому він є визначальною причиною своїх дій, тобто вони не обумовлені безпосередньо іншими факторами, у тому числі природними, соціальними, міжособистністно-комунікативними та індивідуально-родовими. При цьому свободу не варто плутати з вседозволеністю, коли людина зовсім не враховує можливої згубності своїх дій для себе та оточуючих.
Свобода, як індивідуальної так і колективної особистості починається із набутої системи знань. Знання – добро, свобода і розвиток, незнання – зло, невігластво і рабство.
Система знань особистості перш за все повинна відповідати на питання власної ідентифікації хто я і для чого все це здійснюється; «Яка моя особиста думка?», «Чому я так думаю?». Такі питання застигають людину раптово, вводячи в ступор її ментальну конструкцію. Чому так, а не інакше відбувається? В першу чергу тому, що мати свою думку, мати свою точку зору, володіти певним світоглядом, все це стає рідкісним явищем. Але якщо немає світогляду, навіть самого елементарного, але свого, придбаного досвідченим шляхом, вистражданого і сформованого в ході короткого або довгого життєвого шляху, то немає і повноцінної свободи особистості та особистості, як такої. Є що завгодно: послідовність переживань, обривки фраз і відеороликів, фрагменти розірваної пам'яті і хаотичних відчуттів. Але особистості і тим більше свободи ще немає. В чому причина? Це питання, яке хвилює людей останнім часом найбільшою мірою. Формувати своє Я являється найголовнішою запорукою особистої свободи, формувати свій світогляд, якому не вчать ні в школі, а ні в університеті. В даному ракурсі точкою сингулярності виступає виключно наявність живого знання.
Живі знання та вільна результативна творчість, генеруюча особисте і суспільне благо якраз і наділяють особистість справжньою свободою напротивагу мертвим знанням та відповідної деструктивної діяльністі; де постійно хтось в чомусь винен та повинен щось дати, якраз і являється внутрішнім і зовнішнім рабством.
За допомогою живих знань можна завжди «Потрапити в яблучко», а значить, актуалізувати функцію власної інтуїтивної цілі. Кожен із нас серед безлічі шляхів повинен чітко вибрати той, який веде до його істинного дому, бо якщо він піде іншим шляхом, то виявить чужий будинок, в якому ні одна річ йому не підходить і в якому він становиться підневільним рабом обставин. Якщо ж суб'єкт при виборі шляху використовує знання та «потрапляє в яблучко», життя відповідає йому взаємністю, стаючи близьким, дружнім і поступливим тобто вільним в повному розумінні слова. Працюючі закони Всесвіту допомагають нам досягти мети: задоволення, достатку, слави, дії, тріумфу, бо життя засноване не на стресі, а на свободі та законі самозбереження заради власної ідентичності, зростання та якісної еволюції.
Оскільки в життєвому процесі існує тільки те, що функціонує, необхідно вміти запускати в дію відповідні компоненти, щоб вони не конфліктували між собою і не завдавали шкоди нам самим. Тобто можна розіграти будь-яку сцену, надіти будь-яку маску, прожити пекло або рай, але завжди з перевагою людини, яка пізнала вільну техніку життя. Отже, необхідно зрозуміти логіку пропорційності, логіку рівноваги в технічному відчутті життя, безперервно вловлюючи вищу точку, лінію вододілу пропорцій, щоб забезпечити ефективність життєвого проекту відповідно до інтегральних зв'язків. Суб'єкт повинен винайти власну свобідну модель поведінки, не сподіваючись ні на церкву, ні на університет, які є лише засобом досягнення технічної ефективності. Збагнувши специфічність власного екзистенціального проекту за допомогою індивідуального розпізнання , зрозумівши суть власного проекту, суб'єкт повинен його актуалізувати.
Розвинувши внутрішню свободу шлях відкритий наступною ціллю йде формування свободи в зовнішньому проявленні з дійсно вільною взаємодією.
Свобода існує виключно в рамках цивілізованого суспільства. Вона являється квітестенцією цивілізації її найціннішим та найважливішим продуктом, який генерує вільну продуктивну творчість, яка в свою чергу і забезпечує людське життя як таке.
Свобода завжди генерує благо, як реалізовану цінність та відповідно життєву систему цінностей в суспільстві. У свій час політика якраз і створювалась, як інструмент управління та втілення систем цінностей в суспільстві. Переважно в усі часи і в усіх народів ієрархія цінностей являється постійною і саме вона визначає тип особистості та модель суспільства.
Найбільша цінність особистості життя, свобода, здоров'я, любов, молодість, сім'я, улюблена справа, творча реалізація, розум, душевна і фізична краса, дружба…
Влада та багатство у свою чергу похідна від системи цінностей та є ніщо, якщо в тебе обмежена свобода, якщо ти хворий, самотній та не досяг душевної гармонії. І тільки той, хто розуміє, що таке справжні цінності, може стати дійсно вільним, а значить і щасливим. В свою чергу щастя це перебування в епіцентрі життя тут і зараз, перебування в стані «сродньої праці», тобто в творчому стані зав'язаному на улюбленій справі, яка взаємокорисна та результативна. Реалізація особистого та колективного творчого потенціалу якраз і являється основою щасливої особистості та вільного суспільства вцілому.
Є тільки одне благо це знання і є тільки одне зло це невігластво(відсутність знання) – казав у свій час Сократ. Благо це серце добра і корінь життя, а зло це незнання та несприйняття блага та цілковите його ігнорування. Людина не досягає щастя не тому що не хоче, а тому що не знає в чому воно полягає і такий факт в основному отруює цілісність особистості та її якісний психологічний стан. В свою чергу у кожній людині жевріє внутрішнє сонце, іскра внутрішнього генія – джерело її життя, якому потрібно дати вільно реалізуватися та сіяти на повну силу; це і є реалізація внутрішньої психологічної потенційної енергії, яка намірена розцвісти, створюючи особисту цінність, особисту свободу, яка являється цеглинкою загального блага(добра) і ні в якому разі не перешкоджати цьому божественному процесу. Бо той хто йде шляхом власного серця той щасливий, а хто перешкоджає своєму серцю дихати на повну той нещасний.
Адже однією з найгірших та згубних психологічних сил в людині якраз і є її нереалізовані творчі здібності; теж саме відноситься до суспільства.
Якщо хтось володіє творчим даром і його не використовує — ця психічна енергія перетворюється в справжню внутрішню отруту. Тому формула щастя проста, як для окремої особистості так і для народу вцілому і це здійснення власного творчого потенціалу у формі здійснених цінностей. Створюйте та реалізовуйте власні цінності, які будуть корисні суспільству, бо здійснена власна цінність якраз і являється благом, яке є основою свободи та здійснення життя, як такого.
Свобода являється базовим елементом цивілізації.
Ми маємо хороший приклад того, як в історичний період абсолютної гегемонії Древньої Персії, маленька Греція перемогла своєю культурою, дисципліною (Лаконіка), цивілізованістю, філософією, науковістю, цілісною «ейкономікою». Перемогла великою степеню відчуття власної свободи, власними пошуками та знаходженнями, власними дослідами і відкриттями. Власною силою духу, волею та зарядом колективної народної енергії, яка консолідувавшись зрезонувала, «звернувши гори» вийшла переможцем.
По справжньому вільними нас робить цивілізоване суспільство(громадянське суспільство, громада, громадянин), республіка та відповідний поділ праці, якщо людину як соціальну особистість залишити без можливості логістики на безлюдному острові то вона одразу стане рабом природи, або якщо там буде рости щось вона зможе деякий час прожити, але без суспільства вона перестане бути соціальною тобто цивілізованою особистістю, теж саме залиште людину змалку в опуці звірів і вона, подорослішавши ніколи не стане цивілізованою тобто соціальною або громадською особистістю. В соціальному середовищі з поділом праці ми один одного робимо вільними вибираючи працю по вподобанню та талантам, створюючи блага один для одного через знаки міри, які наречені грошима.
Ми можемо досягти свободи виключно через творчість і реалізацією блага, суспільного чи приватного блага, створювати корисні для суспільства товари і послуги, писати музику, створювати мистецькі об'єкти, фільми а зворотній зв'язок у вигляді капіталу буде віддаровувати степенем свободи у вигляді капітального чи суспільного блага. А свобода через любов і благість і є абсолютною свободою, якій не може перешкодити ніхто це єдина універсальна і аболютна степінь свободи.
В цивілізаційному форматі Ти можеш бути вільний тільки в рамках того, що створив особисто, в цьому і закладений елемент справедливості і природнього балансу. Побудував дім — значить вільний робити в ньому що забажаєш в рамках розумного. А що дали то мають цілковите право і забрати, але те що створено особисто чи колективно уже ніхто не має права забрати. І тут питання в наступному; що ми можемо створити щоб реалізувати власну свободу?
У свій час Лібералізм, який позиціонував себе з свободою особистості переміг конкурентні ідеології комунізму, фашизму та націоналізму захопивши абсолютну політичну та світоглядну владу. Але онтологічно ліберті, як поняття свободи ВІД, веде до ентропії, як абсолютної свободи від чогось і від життя включно, а це вже своєрідний процес розкладу організму на елементи. Тоді як поняття фрідом можна розуміти як свободу ЗА, це процес гармонійного розвитку, як альтернативних процесів так і процесу життя включно. Як одне так і друге важливе, як смерть і життя. Тому на порядку денному знову постає створення альтернативна формули дійсної свободи ЗА, побудованої на спільних цілях та живих знаннях.
