Хочеться, нарешті, щоб нація свідомо, правильно та самостійно створювала власні гроші, на основі власних правильних розрахунків, а не на заготовлених шаблонах розрахунку інших країн, які уже навчилися створювати свої гроші, тому і розвинуті і передові. Перш за все ми повинні навчитися думати своєю головою. Виробництво чи створення грошей не полягає тільки в їх печатанні чи запису на банківський рахунок. Правильне створення грошей це конструювання системи продуктивних алгоритмів замкнутого циклу із зворотнім зв'язком. Тобто у формулу виробництва грошей включений ряд системно зв'язних дисциплін таких, як математичний аналіз, показники мікро і макроекономіки, політичний та ідеологічний вектор, законодавство, устрій держави та інші важливі інструменти створення грошей, які в першу чергу базуються в якомога точнішому математичному розрахунку з чіткими часовими термінами; скільки, куди, чому, коли?
Найважливіший інструмент створення грошей являється математика та знання правильного методу їх утворення. Гроші створює національний банк разом з підзвітними йому державними та приватними банками. Кількість валютної маси визначається аналітичними, перспективними розрахунками і якщо вони не правильні та розподілені невміло, то ця грошова маса може перетворитись просто на макулатуру, спричиняючи інфляцію, теж саме і з дефляцією.
Враховуючи негаразди в економіці до якої також безпосередньо причетна грошова система напрошується висновок, що фінансова система потребує докорінної реконструкції бо стара машина уже сама не може їхати без вливання ззовні МВФ та інших закордонних інвесторів, які позичаючи кошти значно впливають на політику держави, а це вже можна вважати іноземним втручанням у внутрішні справи країни. По великому рахунку Україна попала не тільки в залежність від іноземних держав, але й дозволила собою управляти зовні, переважно тими людьми, які володіють борговими розписками нашої держави, а це вже повне порушення конституції.
Одна із проблем економічної системи країни — нестача коштів у реальному секторі економіки, тобто у тих людей, які дійсно щось виготовляють і споживають. Але без реального сектора економіки фінансовий сектор у якого ще і купа боргів не виживе. Тому доцільно фінансовому сектору допомогти реальному сектору економіки, щоб в такому тандемі вижити. У державі на сьогоднішний день залишився тільки один дієвий спосіб забезпечення своїх громадян грошима це кредити, які пропонуються на кожному кроці та готові зжерти любого на своєму шляху. Люди голодають від нестачі грошей, а все від того, що ведеться спотворена фінансова політика, я ще раз наголошую, що гроші створює держава і вона у відповідальності за фінансову політику. Банки не маючи власних реальних коштів в посередництві прийомів мультиплікації та інших спекулятивних фокусах перекачують кровні гроші, зароблені потом і кров'ю простих людей з реального сектору економіки у свій власний, таким чином створюючи попит на грошову масу. Яку постійно самі ж і витягують, як пилосос обмінюючись тільки цифрами в комп'ютері.
Що потрібно зробити в такій ситуації ? Звісно реформу і свідому команду, яка знає що робити. А робити потрібно наступне; підрахувати критичну масу грошей, яка потрібна в економіці та визначити в розрахунку на кожного громадянина особисту критичну масу для розвитку. Друге, створити альтернативний алгоритм капіталізації, крім кредитів, реального сектору економіки. І третє зробивши всі необхідні розрахунки капіталізувати реальний сектор економіки та власних громадян з правильним зворотнім зв'язком.
Уряд і банки (державні і приватні) створюють валюту, яку в результаті нашого з вами застосування стають грошима. Половину прибуткової частини фінансової системи на сьогоднішній день в Україні, все ж таки належить державним банкам. А реальні гроші створюються людьми, які беруть борг в банку, тобто на кількість договірного боргу з відповідною формулою мультиплікації можна розраховувати банку на кількість кредитних грошей, які він планує видати. Уряд в свою чергу створює законодавчі кордони на обмеження створення грошей. Банки створюють гроші із боргів; немає боргів немає грошей. Нам потрібна альтернативна концепція виробництва та застосування грошей, де кількість товарів і послуг відповідає сумарній кількості грошей, тоді і товар буде ходити і гроші будуть в ціні.
Процес створення грошей настільки простий, що розум відказується в це повірити. Але якщо він настільки простий то і змінити його можна настільки ж просто тільки алгоритм, модель і метод потрібно розрахувати правильно. Ми повинні вивести правильні алгоритми створення капіталу, валюти і грошей в державі та нарешті оволодіти власною фінансовою системою, яка буде служити всім людям, а не тільки вибраним елітним колам з кримінальним минулим. Тільки працюючі люди створюють власною працею живі гроші та істину валюту, вони ж і повинні стати основними акціонерами свого Центробанку, який створює гроші.
Гроші люблять порядок і рахунок, також енергія грошей залежить від їх походження; гроші завжди пахнуть і здорове джерело прибутку завжди примножить достаток, а хворе чи кримінальне примножить проблеми та непередбачувані витрати.
«Дайте мені можливість випускати і контролювати гроші в державі і мені буде байдуже хто пише закони». Рокфеллер.
Якщо ми збираємось оволодіти власною фінансовою системою та бути якомога незалежними в цій базовій галузі господарства ми повинні впорядкувати, класифікувати та реконструювати саму систему згідно концепту громадського капіталізму. Створення грошей перенести безпосередньо в кожну громаду, зробити фінансову систему простішою, прозорішою, зрозумілішою, досконалішою, тому що класична фінансова система подібна каламутній воді в якій майстерно спекулянти виловлюють рибу фінансового прибутку; надувають то здувають пузирі. Так наприклад криза в США 1929р. була чисто спекулятивного характеру та повязана з невтручання держави у вирішення проблеми. Держава в посередництві ФРС та банківської системи вливала гроші у виробництво у різного роду підприємства та господарські структури. Підприємства брали кредитні кошти але значну частину яких вкладала у акції інших більш рентабельних підприємств. Таким чином капітал перетік з сфери виробництва товарів і послуг у сферу спекулятивної площадки цінних паперів, тобто з реального сектору економіки у фінансовий; валова частка капіталу мігрувала в цінні папери не залишаючи ресурсів на реальну економіку, яка залишилась без живих грошей. Біржі рухнули від того, що виробництва відчули недостачу живої грошової маси і для потреб власної діяльності стали масово продавати власні активи у акціях, таким чином добуваючи гроші для підтримання власного виробництва. Так би мовити вільний ринок обвалився і держава була змушена знову швидко братися за ситуацію. В цьому і урок; повністю вільного ринку не буває, а його життєвий ліберальний цикл в середньому 11р. без втручання держави, а далі йде криза, колапс і самознищення того самого вільного ринку. Тому хороша економіка це не повністю ліберальний ринок, а міцна зв'язка держави та ринку, де держава відіграє панівну керуючу роль. Але в такому випадку і модель держави також повинна бути відповідна з єдиним вектором на громадський капіталізм.
Один із системних алгоритмів створення грошей в системі громадського капіталізму мережевої держави:
Припустимо в громаді створений громадський банк, який створений на акціонерний громадянський капітал згідно альтернативної народної фінансової системи. Такий громадський банк працює за двохфункційною системою; перша працює за стандартною банківською процедурою з кредитуванням населення, але з чіткими перспективними кредитними програмами для малого та середнього бізнесу (рівня господарництва)наприклад; кредитна програма для аграрного малого бізнесу з кредитуванням замкнутих мікро циклів парникового домашнього господарництва. В програму входить кредитування обладнання; система парника, система підігріву та водопостачання, скважина, закупка сировини. Далі для подібної програми визначається особливі умови та терміни погашення кредиту враховуючи виробничі цикли сезонного характеру. Тому в даній програмі у повернення коштів закладається більший термін повернення три місяці для того, щоб було достатньо коштів для висадки культури, догляду, дозрівання, збору та реалізації продукції. Тут виграють і перестраховуються дві сторони, банк, який отримуючи спроможного постійного клієнта виробляє більшу масу грошей завдяки, якій збільшує і власну капіталізацію. Друга сторона інженерна, тієї ж програми малого фермерства та пов'язана з кредитуванням технологічного підприємства, яке розробить всі необхідні технологічні вироби для того ж самого парникового підприємства зі здійсненням відповідного технологічного нагляду. Таким чином програма набуває цілісної системної форми та стає придатною для життя, де фермер, виробник технологічного обладнання та банкір в одній системній зв'язці. Банкір отримує два типи клієнтів: інженера -представника міста та фермера — представника села. В свою чергу фермер і інженер отримають доступ до фінансів для власного розвитку та вдосконалення і всі троє цілком задоволені співпрацею. Це приклад упорядкованої програми, натомість ми користуємся хаотичним фінансовим методом де кожен за себе; інженер, банкір та фермер і як не дивно за часту всі троє програють на безжальному хаотичному ринку, де виживають тільки найсильніші, які згодом знищують і самих себе. Але може досить жити в хаотичному капіталізмі, якщо зрозуміла альтернатива — впорядкований громадський капіталізм з синергетичним методом взаємодії. Друга частина роботи громадського банку полягає в розвитку програми співвласник; коли банк кредитує на рівні реалізації товару, тобто люба ідея в яку фінансує банк стає його частковою власністю. Наприклад у людини є ідея стати фермером, бо має достатньо землі. Вона приходить в банк з бізнес планом, банк виділяє спеціаліста і якщо документи в порядку та ідея потенційно рентабельна то банк поетапно фінансує фермера та забирає свою частину з кінцевого прибутку фермера, або фермер з часом після запуску, викупляє частину якою володіє банк в даному фермерському підприємстві, або банк продає іншим інвесторам власну частину у спільному фермерському підприємстві. Таким чином ми отримуємо синергетичну самодостатню мікро економічну клітину на рівні громади здатну генерувати здорову продукцію, зайнятість та продуктивний фінансовий цикл. На основі такого прикладу я можу повністю обгрунтувати природу та позитивну масу грошей починаючи від найменшого домогосподарства до економіки країни в цілому, таким чином запобігаючи небезпеці дефолту, інфляції та будь яким іншим формам видам кризи.
І для цього всього необхідна відповідна грошова реформа, яка здійснить глибоке перетворення грошової системи країни, проведене державою у зв'язку з розладом грошового обігу і з метою зміцнення національної валюти, стабілізації грошової одиниці з обов'язковим створення Громадського Банку з особливим договором з національним банком в рамках векторного проекту громадського капіталізму.
Правова база діючої системи, яку необхідно реформувати.
ст. 99 Конституції України Національний банк України є центральним банком України, основною функцією якого є забезпечення стабільності національної грошової одиниці України — гривні.
Звертаємо увагу, що Національний банк України є органом зі спеціальним статусом. Це означає, що він не належить до жодної гілки влади. Така особливість правового статусу НБУ зумовлена в першу чергу його основною функцією — забезпеченням стабільності гривні. Для виконання цієї функції Національний банк наділений самостійністю та незалежністю від інших органів державної влади. З одного боку, він є органом державної влади, уповноваженим здійснювати державне управління у сфері банківської діяльності, а з іншого — банківською установою, яка здійснює банківські операції, виступає кредитором останньої інстанції для інших банків.
| 1. Національний банк України — центральний банк держави, основною функцією якого є забезпечення стабільності грошової одиниці України — гривні. 2. Правовий статус Національного банку України визначається законом про Національний банк України. 3. Розробку основних засад грошово-кредитної політики та контроль за її виконанням здійснює Рада Національного банку України. Правовий статус Ради Національного банку України визначається законом. |
| ЕМІСІЯ ГРОШЕЙ (issue of money) – випуск в обіг нових грошових знаків (від лат. emissio – випуск). Е.г. є однією із найважливіших функцій центрального банку, якому належить монопольне право емісії національної валюти та організації її обігу. Здійснюючи Е.г., центральний банк намагається забезпечити таку кількість грошей в обігу, яка необхідна для обслуговування процесу обміну товарами та послугами в економіці. Обсяг Е.г. розраховується на підставі прогнозних макроекономічних показників розвитку економіки: обсягу валового внутрішнього продукту, інфляції, параметрів бюджету, доходів населення тощо. Е.г. як правило, здійснюється в безготівковій формі шляхом зарахування відповідної суми коштів на кореспондентські рахунки банків у Національному банку України. Коли ж гроші вилучаються з обігу, то відповідна сума, навпаки, списується з цих рахунків. Процедура Е.г. суворо регламентована і здійснюється центральним банком через валютний, фондовий та кредитний канали та забезпечується отриманням Національним банком України еквівалентного обсягу іноземної валюти або ліквідних фінансових інструментів. У разі необхідності через ці ж канали відбувається й вилучення грошей з обігу. Через валютний канал гроші випускаються/вилучаються шляхом здійснення Національним банком України операцій з купівлі/продажу іноземної валюти на міжбанківському ринку. Через фондовий канал гроші випускаються/вилучаються шляхом здійснення Національним банком України операцій з купівлі/продажу на відкритому ринку державних цінних паперів. Через кредитний канал гроші випускаються шляхом здійснення Національним банком України підтримки ліквідності банків через механізми рефінансування. При цьому кошти випускаються на зворотній основі під відповідне забезпечення, яке надається Національному банку України в заставу на визначений термін (від 1 до 365 днів залежно від інструменту рефінансування), після якого повертаються до Національного банку України та вилучаються з обігу. Готівкові гроші випускаються в обіг виключно в обмін на безготівкові. Відбувається це в процесі економічної діяльності. При виникненні у клієнтів банків потреб у готівкових коштах, банки отримують їх у Національному банку України з одночасним списанням еквівалентної суми безготівкових коштів з їхнього кореспондентського рахунку в Національному банку України. |
Банки (банківська система) мають здатність створювати гроші, тобто збільшувати пропозицію грошей. В основі здатності банків створювати гроші лежать їхні надлишкові резерви і принцип мультиплікатора.
Центральний банк встановлює певний мінімальний відсоток від величини певних категорій депозитів, який фіксує розмір грошових коштів, обов'язкових для зберігання кожним комерційним банком у формі резервних вкладів в Центральному банку.
Норми обов'язкових резервів (r) встановлюються у відсотках від обсягу депозитів. Їх величина розрізняється залежно від видів вкладів. Наприклад, за строковими вкладами r нижче, ніж за вкладами до запитання. На основі встановленої норми обов'язкових резервів визначається їх величина.
Обов'язкові резерви являють собою частину суми депозитів, яку комерційні банки зобов'язані зберігати у вигляді безпроцентних вкладів в Центральному банку. Обов'язкові резервні вимоги використовуються Центральним банком для страхування вкладів, для здійснення міжбанківських розрахунків та для регулювання діяльності кредитно-банківської системи.
Розмір кредитних ресурсів кожного окремого комерційного банку визначається величиною його надлишкових резервів, які представляють собою різницю між загальною величиною резервів і обов'язковими резервами.
Система комерційних банків у цілому здатна надавати позики, що перевищують її надлишкові резерви завдяки дії ефекту банківського мультиплікатора.
Банківський мультиплікатор (b) або мультиплікатор пропозиції грошей являє собою величину, зворотну нормі обов'язкових резервів, і висловлює максимальну кількість кредитних грошей, який може бути створено однією грошовою одиницею надлишкових резервів при даній нормі обов'язкових резервів:
b=1 / r.
Діяльність банків спрямована на отримання прибутку, і вони прагнуть до того, щоб всі їх фінансові ресурси приносили процентний дохід. Тому практично всі свої надлишкові резерви банки використовують для надання позик або придбання цінних паперів.
Комерційна банківська система може надавати кредити, тобто створювати гроші, примножуючи свої надлишкові резерви.
Банківська система може давати позику, в кілька разів перевищує її надлишкові резерви, тоді як кожен окремий комерційний банк може позичати гривню на гривню по відношенню до своїх надлишковим резервам.
Резерви, які втрачає окремий банк, не втрачає банківська система в цілому.
Коротко описаний процес створення грошей банками отримав назву кредитно-банківської мультиплікації. Банківський мультиплікатор, як і будь мультиплікатор в економіці, працює як на збільшення, так і на зменшення.
Чим вище Центральний банк встановлює норму обов'язкових резервів, тим менша частка коштів може бути використана комерційними банками для кредитних операцій. Збільшення норми обов'язкових резервів зменшує грошовий мультиплікатор і веде до скорочення грошової маси. Отже, змінюючи норму обов'язкових резервів, Центробанк може змінювати величину пропозиції грошей в економіці.
